Римо-католицький календар
ХІХ звичайна неділя, рік А
Перше читання
1 Цар 19, 9а. 11-13
Читання з Першої Книги Царів
Коли Ілля прибув до Божої Хорив-гори, увійшов у печеру й переночував у ній. Аж ось прийшло до нього таке слово Господнє. Господь сказав йому: «Вийди, встань на горі перед Господом».
І ось прийшов Господь. Великий, потужний вітер, що розривав гори й трощив скелі, йшов перед Господом; та не у вітрі Господь! Після вітру стався землетрус, та й не у землетрусі Господь! По землетрусі – вогонь, та й не у вогні Господь! Після вогню – тихесенький, лагідний вітерець. Скоро Ілля його вчув, то затулив обличчя плащем, вийшов і встав при вході в печеру.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 85(84), 9аб-10. 11-12. 13-14 (П.: пор. 8)
Яви нам ласку і дай нам спасіння
Послухаю, Господь Бог говорить: *
про мир говорить до народу свого і до своїх побожних.
Справді, Його спасіння близьке до тих, що Його бояться, *
щоб слава Його перебувала в краю нашім.
Милосердя й вірність зустрінулися разом, *
справедливість і мир поцілувались між собою.
Правда з землі зійде, *
і справедливість дивитиметься з неба.
Та й сам Господь дасть щастя, *
і земля наша дасть урожай свій.
Перед Ним ітиме справедливість *
і спасіння – там, де Він буде ступати.
Друге читання
Рм 9, 1-5
Читання з Послання святого Павла Апостола до римлян
Брати:
Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі. Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці.
Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом; вони – ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці; їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім – Бог, благословенний повіки. Амінь.
Слово Боже
Спів перед Євангелієм
Пс 130(129), 5
Алілуя, алілуя, алілуя
Покладаю надію на Господа,
надіюсь на Його слово.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мт 14, 22-33
+ Слова Євангелія від святого Матея
Коли народ наситився, Ісус зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від Нього, тим часом як Він відпускав народ. І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, Він був там сам один.
Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. О четвертій сторожі ночі Ісус прийшов до них, ступаючи морем. Учні, побачивши, що Він іде морем, жахнулись. «То привид!» – заговорили й закричали з переляку.
Та Ісус тієї ж миті мовив до них: «Заспокойтесь, – це Я, не страхайтеся!»
Аж тут Петро озвавсь до Нього й каже: «Господи, коли це Ти, повели мені підійти водою до Тебе!»
«Підійди!» – сказав Ісус.
І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: «Господи, рятуй мене!»
Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: «Маловіре, чого засумнівався?» І як увійшли до човна, вітер ущух.
А тоді ті, що були в човні, вклонилися Йому до ніг, кажучи: «Ти істинно – Син Божий!»
