Перше читання
Ді 20, 28-38
Читання з Діянь Апостолів
Павло сказав до старших Церкви в Ефесі:
«Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її Він придбав кров’ю власною. Я знаю, що по моїм відході ввійдуть поміж вас вовки хижі, які не щадитимуть стада. Та й з-поміж вас самих повстануть люди, що говоритимуть погубні речі, щоб потягнути за собою учнів.
Тому чувайте, пригадуйте собі, що я три роки, ніч і день, не переставав кожного з вас із сльозами наводити на розум. А тепер передаю вас Богові і слову його благодаті, що може збудувати й дати вам спадщину між усіма освяченими.
Ні срібла, ні золота, ані одежі я не вимагав ні від кого. Ви самі знаєте, що моїм потребам і тих, які зо мною, служили оці руки. У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам’ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: „Більше щастя – давати, ніж брати”».
Промовивши це, він упав на коліна і з усіма ними почав молитися. Усі тоді ревно заридали і, припавши Павлові на шию, цілували його, смуткуючи найбільше з-за слів, які він сказав, що вже більше не побачити їм його обличчя.
І вони провели його до корабля.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 68(67), 29-30. 33-35а. 35б-36бв (П.: пор. 33а)
Співайте Богу, всі земні народи.
або: Алілуя.
Покажи, Боже, Твою силу, *
силу, о Боже, що для нас Ти дієш!
Ради храму Твого, що в Єрусалимі, *
Тобі царі принесуть дари.
Царства землі, співайте Богові, славте Господа, *
що верхи їздить небесами, небесами одвічними!
ось Він гримить голосом своїм сильним: *
«Визнайте силу Божу!»
Над Ізраїлем Його велич, *
а Його потуга у хмарах.
Він дає народові потугу й силу. *
Благословен Бог!
Спів перед Євангелієм
Йн 17, 17
Алілуя, алілуя, алілуя.
Слово Твоє, Господи, – істина,
освяти їх у істині.
Алілуя, алілуя, алілуя.
Євангеліє
Йн 17, 11б-19
+ Слова Євангелія від святого Йоана
Під час останньої вечері Ісус, підвівши очі до неба, молився такими словами:
«Отче Святий! Заради імени Твого бережи їх, тих, що їх Ти Мені передав, щоб були одно, як Ми! Бувши з ними у світі, Я беріг їх у Твоє ім’я; тих, яких Ти передав Мені, Я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання.
Тепер же іду до Тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть. Слово Твоє Я передав їм, тож зненавидів їх світ, не від світу бо вони, так само, як і Я не від світу. Не молю, щоб Ти узяв їх від світу, лише – щоб зберіг їх від лихого. Вони не від світу так само, як і Я не від світу.
Освяти їх у Твоїй істині: слово Твоє – істина. Як послав єси Мене у світ, так послав і Я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині».
Cлово Господнє
