Перше читання
2 Сам 7, 4-17
Читання з Другої книги Самуїла
Тими днями прийшло слово Господнє до Натана: «Іди й скажи рабові моєму Давидові: Так Господь говорить: Чи ти будуватимеш Мені дім на мешкання? Бо Я не жив у домі від того дня, як вивів синів Ізраїля з Єгипту, й по цей день: Я ввесь час ходив у наметі як у житлі. Чи Я ж за ввесь час той, поки блукав із синами Ізраїля, промовив хоч би слово до котрогось із суддів Ізраїля, яких Я призначував пасти Мій народ Ізраїля: Чому, мовляв, ви не збудуєте Мені кедрового дому? Оце ж скажи слузі моєму Давидові: Так каже Господь Сил: Я взяв тебе від отари з пасовиська, щоб ти був князем над Моїм народом, над Ізраїлем. Я був з тобою всюди, куди ти ходив. Я викорінював усіх твоїх ворогів з-поперед тебе й зробив великим ім’я твоє, як ім’я тих, які найбільші на землі. Я призначу місце Моєму народові Ізраїлеві і насаджу його, й він буде на ньому жити й не зазнає більш тривоги, бо беззаконні не будуть більш його гнобити, як раніше, з того часу, як Я поставив суддів над Моїм народом Ізраїлем. Дам тобі спокій від усіх твоїх ворогів. І оце Господь звіщає тобі, що Він збудує тобі дім. А як сповняться твої дні й ти спочинеш з твоїми батьками, Я поставлю по тобі твоє потомство, що вийде з твого лона, й утверджу його царство. Він збудує дім Імені Моєму, і Я скріплю його царський престол навіки. Я буду його батьком, а він буде Мені сином; коли ж він провиниться, Я покараю його людською різкою й людськими карами: милості ж Моєї від нього не відніму, як Я відняв її від Саула, якого Я відкинув перед тобою. Твій дім і твоє царство переді Мною повіки існуватиме, і престол твій закріпиться повіки». Згідно з тими словами й усіма цими видіннями переказав усе Натан Давидові.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 89, 4-5. 27-28. 29-30
Милість до нього збережу повіки.
Я уклав завіт зі своїм вибранцем, *
поклявся Давидові, рабові своєму:
Навіки затверджую твоїх нащадків *
і буду підтримувати твій престол з покоління в покоління.
Він закличе до Мене: «Ти – мій Отець, *
мій Бог, скеля мого спасіння!»
І Я зроблю його первородним, *
вищим за царів світу.
Навіки зберігатиму над ним своє милосердя, *
і Мій завіт буде йому вірний.
І закріплю навіки-віків його нащадків, *
а його престол – так, як дні неба.
Спів перед Євангелієм
Алілуя, алілуя, алілуя
Зерно – це Слово Боже, а сіяч – Христос;
кожен, хто його знайде, житиме повіки.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мк 4, 1-20
† Читання святого Євангелія від Марка
Того часу знову почав Ісус навчати біля моря. І зібралося до Нього багато людей, так що Він сам, увійшовши в човен, перебував на морі, а весь натовп був край моря, на землі. І Він навчав їх багато притчами, і казав їм у своєму навчанні: «Слухайте! Ось вийшов сіяч сіяти. І коли сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та визбирали його. А друге впало на кам’янистий ґрунт, де не було достатньо землі, й відразу зійшло, бо земля була неглибока. А як сонце піднялося, – зів’яло і, не маючи коріння, засохло. А інше впало між терня; тож виросло терня і заглушило його, і воно не дало плоду. Ще інше впало на добру землю, зійшло, дало паросток та росло; і принесло врожай: одне – в тридцять, одне – в шістдесят, а одне – в сто разів». І сказав: «Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає!» А коли Він залишився сам, ті, які були з Ним разом з Дванадцятьма, запитали Його про ці притчі. І Він відповів їм: «Вам дарована таємниця Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе роз’яснюється в притчах, щоб, дивлячись, бачили – і не побачили; слухаючи, чули – і не зрозуміли; щоб вони не навернулися, аби були прощені!» І каже їм: «Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі? Сіяч сіє слово. Ось ті, які при дорозі, де сіється слово; як тільки почують, негайно приходить сатана і забирає слово, посіяне в них. А ті, котрі на кам’янистому ґрунті посіяні, коли почують слово, то відразу з радістю приймають його, але не мають у собі кореня і нестійкі; коли настануть утиски або переслідування за слово, вони відразу спокушуються. А інші є ті, які посіяні в тернях: вони чують слово, але приходять клопоти віку й омана багатства та інших бажань, заглушують слово – і воно залишається без плоду. А ось ті, які посіяні в добру землю: вони чують слово та приймають, і приносять урожай: один – у тридцять, один – у шістдесят, а один – у сто разів!»
Слово Господнє
