Історія одного Патрика

Послання Богородиці, Цариці Миру, через візіонерку Міріану Драгічевич-Солдо, 2
"Дорогі діти! По волі мого Сина і з моєї материнської любові приходжу до вас, своїх дітей, а особливо до тих, котрі ще не пізнали любові мого Сина. Приходжу до вас, які думаєте про мене, які мене закликаєте. Вам даю мою материнську любов і приношу благословення свого Сина. Чи маєте чисті й відкриті серця? Чи бачите дари, знаки моєї присутності та любові? Діти мої, у своєму земному житті наслідуйте мій приклад. Моє життя було болем, мовчанням і безмірною вірою та довірою Небесному Отцеві. Ніщо не випадкове – ні біль, ні радість, ні страждання, ні любов. Усе це милості, які вам уділяє мій Син і які ведуть вас до вічного життя. Мій Син чекає від вас любові й молитви в Ньому. Молитися й любити в Ньому – як мати навчаю вас – це означає молитися в тиші своєї душі, а не лише проказувати вустами. Це є й найменший гарний жест, учинений в ім’я мого Сина, це терпеливість, милосердя, прийняття болю і жертва, вчинена заради іншого. Діти мої, мій Син дивиться на вас. Моліться, щоб і ви бачили Його обличчя і щоб вам могло бути об’явлено. Діти мої, я вам відкриваю єдину й правдиву істину. Моліться, аби ви зрозуміли її та могли ширити любов і надію, аби могли бути апостолами моєї любові. В особливий спосіб моє материнське серце любить пастирів. Моліться за їх благословенні руки. Дякую вам."