Священник з Кореї пережив зміну свого життя в Меджугор'ї.Молодий францисканець Петер Кім Дае Воо відвідав Меджугор'є другий раз. Він родом з спільноти Інкон, що в Кореї, де він забезпечує її роботу в якості капелана. В 2009 році висвятився на священика.
Власне кажучи, його найбільшим бажанням було стати співаком. Хоч він і вчився на електроінженера, все-таки найбільше любив музику, через яку він також змінив факультет. Він каже: „Впродовж 4 років я вчився на електрика, але це навчання мене особливо не зацікавило і тому я не дуже старався, - а співав і займався музикою. Тоді музика була усім моїм життям.
Я був старанним студентом доти, поки не познайомився з музикою. Я перестав відвідувати лекції на факультеті. В той час я мав також прізвисько "Проклята машина“, бо моя безглузда промова була огидною. Але це на мене особливо не впливало, я жив у світі музики. Всі мої друзі теж були, так би мовити, «музикантами».
Вперше він приїхав до Меджугор'я у вересні 1998. В лютому 1998 перший раз почув про Меджугор'є, коли випадково прочитав одну книжку про цей феномен. Далі отець Петро каже: „До того я кожної неділі ходив до церкви, але коли я прочитав цю книжку, почав частіше ходити до церкви, і навіть кожен день відвідував св. Месу. Ця книга в мені пробудила велике бажання молитися розарій і з тих пір я молився вервицю щодня. Я почав жити за п’ятьма головними посланнями Діви Марії. В час, коли ця книжка потрапила в мої руки, в моєму житті була серйона криза. В мене була депресія і моя мама страждала від моєї безвольності. Бажаючи допомогти мені, вона запитала, чи не хотів би я поїхати в Меджугор’є. Я поїхав і перебування там викликало в мені багато духовних перемін. Зміна була величезна, але тоді в моєму серці було ще велике бажання стати відомим співаком. Коли приїхав у Меджугор’є, то плакав від першого до останнього дня, особливо на богослужіннях і від звуку скрипки.“ Коли він повернувся в Корею, то багато розмірковував над тим, чи може музика бути призначенням цілого життя. Тоді він познайомився з одною людиною, з якою часто молився. І ця людина сказала йому, що він має духовне покликання. Він має продовжувати свою роботу. В одинокі години, глибоко в серці він відчував, що Господь кличе його: „Дае Воо.“
Він боявся, що в цьому заклику кінець його музики; так він думав згодом, коли вже прийняв виклик,. Він часто плакав перед Господом, говорив йому, що знає, що мусить змінити своє життя, але йому потрібна Його допомога, щоб це зробити. Цей молодий священник розказав нам, як він увійшов до францисканського ордена: “Я просив Господа і Матір Божу і тоді звернувся до них: „Мій Ісусе і моя Мати Маріє, якщо я покликаний, допоможіть мені, дайте мені знак, скажіть мені чітко, що це моє покликання.“ Потім я молився, потім відкрив Біблію,і вона відкрилась на сторінці де був Псалом 110, в якому написано: „Ти священик навіки за чином Мелхиседековим.“ Я закрив Біблію і відчув, що в цей момент моє серце стало спокійним. Після великої внутрішньої боротьби, коли я привів до порядку всі земні справи, постукав у 2000 році в двері францисканського монастиря, ввійшов і став Францисканцем.“ Він каже, що Меджугор’є для нього є місцем великої благодаті, особливим місцем, бо тут він зміг змінити своє життя.
Перед паломництвом до Меджугор’я він ніколи не мріяв стати священником.
