У багатьох посланнях від початку об’явлень у Меджуґор’ї Богородиця говорить нам, що ми живемо в час благодаті, бо Бог дозволяє Їй з’являтися і допомагати нам. Меджуґор’є є продовженням Фатіми. Воно готує нас до нових часів, до тріумфу Її Непорочного Серця і до часу миру. Вона закликає нас: «Використовуйте цей час для вашого особистого навернення; Мої об’явлення в Меджуґор’є є останніми для людства. Коли вони закінчаться, Я більше ніколи не з’явлюся; поспішайте з вашим наверненням» (02.05.1982).Отже, цей час не є часом страху, як пишуть засоби масової інформації, але часом благодаті. Марія закликає нас до найпрекраснішого, що може побажати мати своїм дітям, – до життя в надії, радості та мирі. Навіть якщо це здається по-людськи неможливим у певних ситуаціях чи куточках світу, особливо тих, де розв’язані війни. Посеред грому зброї та зростаючої напруги у світі Вона вчить нас внутрішньої позиції: бути миротворцями й любителями життя. Вона ніколи не вимагає від нас неможливого. Вона завжди допомагає і радить нам, як можна здійснити те, до чого нас закликає.
Діяння апостолів описують нам події, які відбувалися після смерті Ісуса. Апостоли були дезорієнтовані, налякані, переховувалися. Марія вже тоді відігравала важливу роль. Вона молилася з ними, підбадьорювала їх, згуртовувала. У якийсь момент із неба почувся гуркіт – і сила Святого Духа наповнила всіх. Перелякані чоловіки перетворилися на відважних апостолів. Вони отримали відвагу вийти на вулицю і радісно, без страху проголошувати Євангеліє. Вони наповнили всю землю вченням Ісуса.
Сьогодні, коли так багато немиру, невпевненості та страху, Її заклик знову звучить як тихий, але потужний вихід: «Не втрачайте надії, будьте тими, хто вірить, тими, хто несе мир, тими, хто радіє навіть у дрібницях». По-перше, ми покликані бути миротворцями вдома, у своїх сім’ях, у своїх спільнотах, у своїй роботі, у своєму мисленні. Мир народжується в тиші молитви, у довірі до Бога, у прощенні та добрі. Життєлюби в Школі Марії особливо люблять життя – крихке, зранене, заховане в іншій людині, а також в ненароджених, старих, зламаних.
Ми не можемо зробити цього самі. Нам потрібен Святий Дух. Марія знає Його роботу. Його силою вона отримала відвагу прийняти Божий план і віддатися Йому. Дух відваги – це не відвага світу з високих посад і влади, а відвага з неба, відвага вірити, навіть коли ми тремтимо від страху. Відвага любити, навіть коли боляче, відвага йти, навіть коли шлях темний. Марія пройшла через це, тому розуміє нас. Кожен день, навіть найпростіший, може стати даром і кроком на шляху святості, якщо ми проживаємо його з Духом Святим.
Наша Мати нагадує нам, що ми не самі. Вона з нами. Вона любить нас. Вона дякує нам. Візіонери кажуть нам, що найпрекраснішим посланням, яке дала нам Марія, є: «Я люблю вас. Якби ви знали, як сильно Я вас люблю, ви б плакали від радості».
Просімо Святого Духа, щоб нас охопила сила Божої любові й преобразила нас і світ навколо нас.
Молитва
Маріє, дякуємо Тобі за те, що Ти любиш нас такими, якими ми є. Ти сказала, що, незалежно від того, скільки нам років, ми потрібні Тобі у Твоїх планах миру зараз і там, де перебуваємо. Заступайся за нас, щоб ми вміли слухати спонукання Святого Духа і мали відвагу виконувати з покорою все, що Він нам каже. Амінь.
