З нагоди дня Матері, 5 членів сім’ї Анчіновіч здійснили паломництво у Меджуґор'є, приїхавши із швейцарського регіону Тицино, в той час, як самі вони походять із м. Одзак( Боснія). Цікавим є те, що чоловік та діти вирішили здивувати свою маму подарувавши їй це паломництво на День Матері.
Вона «перенаправила» цей подарунок Богородиці і сказала, що прагне, щоб це паломництво було подячним, як подяка за все добро, яке вона отримала від Бога. Сестри Матеа та Йосипа під час радіо-програми були нашими гостями й с. Матеа сказала з цього приводу наступне:
«Ще із самого дитинства ми виховувалися у світлі віри і все завдяки нашій бабусі, яка дуже багато молилася за нас і передавала нам дар молитви Розарію. Протягом декількох років ми були несвідомі цього, оскільки постійно блукали, що є звичним для молоді із Швейцарії. Там дуже важко молодим людям. Та навіть після таїнства Святого Причастя,яке ми прийняли, все ж, ми не були наближені до Церкви. Та якось бажання приїхати в Меджуґор'є не зникало, навіть після стількох падінь та помилок, які ми зробили. Ми вперше приїхали сюди у 1998 році, в той час, коли мої батьки вирішили прийти та подякувати Богородиці за все, що вони отримали.».
Йосипа сказала, що в її пам’яті Богородиця наче Мама: «Вона допомагала нам у житті, навіть тоді, коли ми були ніби загублені, у нас завжди була внутрішня потреба заповнити цю порожнечу, яка була всередині нас. Моя сестра захотіла приїхати сюди знову. Думаю Богородиця ще раз покликала нас, для того, щоб сестра привела нас знову до неї. Мої інші сестри сказали, що це останній рік, коли вони приїхалли в Меджуґор'є вперше.»
«Це був чудовий досвід, я була так зворушена свідченнями та лекціями… Я відкрила своє серце, це було вперше, коли я адорувала Ісуса. До того часу я зовсім не усвідомлювала, що таке Адорація. Просто дуже вдячна Богородиці, оскільки я досі ще ніколи не переживала таких речей, це було так ніби, я просто перебувала ввісні. Наша сім’я та друзі змогли побачити те, як ми змінилися, наскільки ми стали щасливіші. Матеа незмогла більше додати жодного слова, щоб пояснити , як вона почувала себе в Меджуґор'є, оскільки відчуває тут особлививй мир.»
