Препмуч. Дометія
Апостол
Рим. 14, 6-9.
6. Хто вважає на дні, ради Господа на них вважає; і хто їсть, ради Господа їсть, бож дякує Богові; і хто не їсть, ради Господа не їсть і дякує Богові. 7. Ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе: 8. бо коли ми живемо, для Господа живемо; і коли ми вмираємо, для Господа вмираємо. Отож, чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні. 9. На це бо Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати.
Євангеліє
Мт. 15, 32-39.
32. Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: "Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зо мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі.” 33. Кажуть до нього його учні: "Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?” 34. Ісус спитав їх: "А скільки в вас хлібів?” "Сім”, – кажуть, – "і кілька рибин.” 35. Тоді він звелів людям сісти на землю, 36. взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям. 37. Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів. 38. Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей. 39. І відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадану.
