Ап. Акили
Апостол
1 Кор. 2, 9-3, 8.
9. але, як написано: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять.» 10. Нам же Бог об'явив Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі. 11. Хто бо з людей знає, що в людині, як не дух людський, що у ній? Так само й того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого. 12. Ми ж прийняли не духа світу, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога; 13. про це ми й говоримо не мовою, якої нас навчила людська мудрість, а якої навчив Дух, – духовні речі духовними словами подаючи. 14. Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого походить; це глупота для неї, і не може вона його зрозуміти, воно бо Духом оцінюється. 15. Духовна ж – судить усе, а її ніхто не судить. 16. «Хто бо спізнав задум Господній, щоб він його навчив?» Ми ж маємо задум Христовий. 1. І я, брати, не міг до вас говорити як до духовних, але як до тілесних, як до немовляток у Христі. 2. Я молоком поїв вас, не їжею, ви бо не могли їсти її, та й тепер ще не можете, 3. бо ви ще тілесні. Якже між вами зависть та суперечки, то хіба ви – не тілесні і не поводитесь як звичайні люди? 4. Бо коли хто каже: «Я – Павлів», а інший: «Я -Аполлосів», то хіба ви не звичайні люди? 5. Що таке Аполлос? Що Павло? – Слуги, через яких ви увірували, і то як кому дав Господь. 6. Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, 7. так що ні той, хто садив, є чимось, ні той, хто поливав, а Бог, який зрощує. 8. І хто садить, і хто поливає, є одне; але кожний отримає власну нагороду згідно з своїм трудом.
Євангеліє
Мт. 13. 31-36.
31. Іншу притчу він подав їм, кажучи: "Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі. 32. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.” 33. Ще іншу притчу повідав їм: "Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.” – 34. Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, 35. щоб збулося сказане пророком: "Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.” 36. Тоді він відіслав народ і прийшов додому.
