Літургійні читання на ІV неділя звичайного періоду (РКЦ)

Перше читання

Єр 1, 4-5. 17-19

Читання з Книги пророка Єремії

За днів Йосії надійшло до мене таке слово Господнє: «Перш, ніж Я сформував тебе в утробі, Я знав тебе; і перш, ніж ти вийшов з лона, освятив Я тебе; пророком для народів Я тебе призначив. Ти, отже, підпережи твої крижі, встань і говори до них усе, що Я накажу тобі; не лякайся їх, а то Я нашлю на тебе страх перед ними. Я бо сьогодні ставлю тебе, немов місто-твердиню, немов залізний стовп, немов мур мідяний проти всієї землі: проти царів юдейських, проти князів їхніх, проти священиків їхніх і проти людей простих. Вони війною підуть на тебе, однак тебе не подолають, бо Я з тобою, – слово Господнє, – щоб тебе врятувати».

Слово Боже

Псалом респонсорійний

Пс 71, 1-2. 3-4а. 5-6аб. 15аб і 17

Славити буду я Твоє спасіння

На Тебе, Господи, покладаю надію, *

тож хай не буду засоромлений навіки.

У своїй праведності врятуй мене, мене визволь; *

прихили до мене своє вухо і спаси мою душу.

Будь для мене Скелею притулку, *

в якій завжди я міг би заховатися;

Ти наказав мене спасти, +

бо Ти – моя Скеля і моє пристановище.*

Боже мій, з рук грішника мене визволь.

Адже Ти – моя надія, Господи, – *

Господь, на кого я покладаюся від молодості моєї.

Від народження на Тебе я покладався, *

Ти вивів мене з утроби матері моєї.

Мої уста сповіщатимуть про Твою праведність, *

увесь день – про Твоє спасіння;

Боже, Ти мене навчив ще за молодості моєї, *

і я досі розповідаю про Твої чуда.

Друге читання

1 Кор 12, 31 – 13, 13 (довше)

Читання з Першого Послання святого апостола Павла до корінтян

Брати! Ревно дбайте про більші дари, а далі я вам показую ще кра­щий шлях. Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любові не маю, то став я дзвінкою мід­дю або гучним кимвалом. І коли маю пророцтво, осягнув усі таємниці й повноту знання, коли маю повноту віри, так що гори пе­ре­ставляю, але любові не маю, – то я ніщо. І коли я роздам усе своє майно, ко­ли віддам своє тіло на спалення, але любові не маю, то жодної ко­рис­ті не матиму. Любов довго терпить, любов ми­­лосердна, не заздрить, любов не ве­личається, не гордиться, не поводиться непристой­но, не шукає свого власного, не спа­лахує гнівом, не задумує лихого, не радіє з несправедливості, а радіє з істини; все переносить, усьому довіряє, завжди надіється, усе перетерпить. Любов ніколи не минає. Хоч існу­ють пророцтва, та припи­нять­ся; хоч є мови, та замовкнуть; хоч є знан­ня, та зникне. Адже ми знаємо частково й про­рокуємо частково. Коли ж настане досконале, припиниться часткове. Коли я був дитиною, то й го­во­рив, як дитина, думав, як дитина, ро­­зу­мів, як дитина. Коли став до­рос­лим чо­ловіком, то відкинув ди­тяче. Тепер бачимо, як у дзеркалі, не­­ясно; тоді ж – обличчям до облич­чя. Те­пер знаю частково, а тоді пі­знаю так, як і сам був пізна­ний. Тепер залишаються ці три: віра, надія, любов; та найбільша з них – любов.

Слово Боже

або

Коротше читання (13, 4-13 )

Брати! Любов довго терпить, любов ми­­лосердна, не заздрить, любов не ве­личається, не гордиться, не поводиться непристой­но, не шукає свого власного, не спа­лахує гнівом, не задумує лихого, не радіє з несправедливості, а радіє з істини; все переносить, усьому довіряє, завжди надіється, усе перетерпить. Любов ніколи не минає. Хоч існу­ють пророцтва, та припи­нять­ся; хоч є мови, та замовкнуть; хоч є знан­ня, та зникне. Адже ми знаємо частково й про­рокуємо частково. Коли ж настане досконале, припиниться часткове. Коли я був дитиною, то й го­во­рив, як дитина, думав, як дитина, ро­­зу­мів, як дитина. Коли став до­рос­лим чо­ловіком, то відкинув ди­тяче. Тепер бачимо, як у дзеркалі, не­­ясно; тоді ж – обличчям до облич­чя. Те­пер знаю частково, а тоді пі­знаю так, як і сам був пізна­ний. Тепер залишаються ці три: віра, надія, любов; та найбільша з них – любов.

Слово Боже

Спів перед Євангелієм

Лк 4, 18

Алілуя, алілуя, алілуя

Господь послав Мене благовістити убогим,

проповідувати визволення полоненим.

Алілуя, алілуя, алілуя

Євангеліє

Лк 4, 21-30

Читання святого Євангелія від Луки

Того часу Ісус у синагозі почав говорити: «Сьогодні сповнилося це Писання у вухах ваших». Усі були свідками Йому, диву­ючись словам благодаті, які линули з Його уст. Тож вони казали: «Чи не син це Йосифа?» А Він промовив до них: «Напев­но, скажете Мені цю приказку: "Лікарю, оздоров самого себе!” Зроби й тут, на своїй батьківщині, те, що, чули ми, сталося в Капернаумі». І Він промовив: «Воістину кажу вам, що жодний пророк не прийма­ється на своїй батьківщині. По правді кажу вам, що багато вдів було у дні Іллі в Ізраїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість мі­ся­ців, і був тоді великий голод по всій землі. Та до жодної з них Ілля не був по­сланий, тільки в Сарепту Сидон­ську – до жінки-вдови. І багато було прокажених за пророка Єлисея в Ізраїлі, але ніхто з них не очистився, тільки Нааман – сирієць!» Почувши це, всі в синагозі сповнилися гнівом. І, вставши, вигнали Його геть з міста, і повели Його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб Його з неї скинути; та Він, пройшовши поміж ни­ми, віддалився.

Слово Господнє