Лукаш: Я був уперше в Меджуґор’ї 10 років назад. Не дивлячись на те, що це місце справило на мене враження й можливостей туди повернутися було багато, я довгий час не відчував поклику знову поїхати туди. Це трапилося тільки на Новий рік 2017-го, коли в моєму житті був тяжкий період. Я стояв на порозі прийняття життєво важливих рішень. Мені захотілося обдумати все в цім місці й розпочати рік біля Богородиці. Ми з бабусею, дідусем і братом поселилися в будинку при спільноті "Світло Марії”, де завдяки Богородиці зупинилася й Катка з подругою.
Катка: Уперше в Меджуґор’ї я побувала у віці 17-ти років, але тільки з часом – у 25-м – пережила тут глибокий доторк Бога та примирення з Ним. У цей час життя мінялося, і я почала присвячувати свій час місіям. У Меджуґор’є приїжджала регулярно. Туди я поверталася, щоб відпочити, подивитися на світ «із перспективи Богородиці», молитися про благословення й шукати напрямку для подальшого шляху в житті.
Оскільки моїм життєвим девізом були слова зі Священного Писання: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт. 7:33), – я не шукала сама «того єдиного» й не була зосереджена на подружжі в серці й думках. Я хотіла служити Богові на місіях. Тому дуже здивувалася, коли в моєму житті раптом з’явився Лукаш, поруч із яким я почувалася настільки добре.
Лукаш: Мені подобалося, коли ми з Каткою могли просто так гуляти по Меджуґор’ї й молитися разом, кожен у своїх наміреннях. Тільки один раз у каплиці я запитав у Катки, чи можу помолитися в якімсь із її намірень. І вона попросила помолитися за її сім’ю й за те, аби її мама приїхала до Меджуґор’я. Мені подобалося проводити час із Каткою, від неї віяло миром й упованням на Бога, саме тим, чого завжди прагнув і я – бути в руках Господа й не турбуватися про те, куди Він поведе мене й коли.
Катка: Лукаш був зовсім не схожим на мене, мені здавалося, що ми як два різних світи, і, вважаю, почасти це так і було. Він – фермер, а я – офісний працівник, постійно в роз’їздах. Думаю, що ніколи не зможу зрозуміти, як Богородиця поєднала нас. Це щось, що Вона зробила в наших серцях. Уже із самого початку я відчувала до нього певну любов, однак навіть не могла уявити собі, що це може перерости в подружню любов. Після нашої зустрічі в Меджуґор’ї на Новий рік ми почали телефонувати одне одному, хотіли й далі молитися разом. Таким чином Богородиця поєднала наші серця.
Лукаш: Повертаючись додому після Нового року, я вже знову хотів вернутися туди й знову зустріти Катку. Однак дозволити собі вирушити у відпустку влітку мені видавалося цілковито неможливим. Зважаючи на мій стиль життя й роботу, вільний час я міг знайти тільки в зимові місяці. Але бажання знову побачити її й провести з нею якийсь час було таким сильним, що я вирішив обов’язково знайти час для того, щоб поїхати разом із нею до Меджуґор’я влітку.
Катка: Тоді й почалася боротьба. Лукаш боровся за моє серце, а Бог – боровся за нас, усупереч тому, що мені тяжко було звикнути до думки про покликання до сімейного життя. На той час у нашій молитовній групі ми молилися дев’ятницю до святої Рити. Протягом неї Бог показував мені, що це той план, який був приготований для мене вже давно. Тоді я отримала слово: «Я, Господь, свого часу прискорю те» (Іс. 60:22). І дійсно, ми самі є свідками того, як швидко почали розвиватися наші стосунки після літнього паломництва до Марії.
Лукаш: Того ж року, на свято Святого Сімейства, біля Голубого хреста в Меджуґор’ї я зробив Катці пропозицію. Це було всього лише через рік після нашого знайомства. У серпні 2019 р. відбулося наше весілля. Тепер, наступного Нового року, подякувати Богові за дар нашого подружжя ми приїхали вже втрьох – ми з Каткою чекаємо на дитя.
Сподіваємося, що й надалі зможемо приїжджати сюди в цей час, на Новий рік, аби все довіряти Богові й разом із Богородицею просити про благословення на наступний рік.
Лукаш і Катаріна, Словакія
