» » » Серце Марії доторкнулось мого…

Серце Марії доторкнулось мого…

  • 31 травня 2019, 15:38

 

Серце Марії доторкнулось мого…«..Я вам допоможу на вашій дорозі. Моя любов огорне вас, мов плащ, і вчинить з вас апостолів Мого світла – Божого світла. Любов’ю, яка походить зі смирення, будете приносити світло туди, де панує темрява – сліпота…»

(з послання Богородиці 2.07.2014р.)

Меджуґор’є – це місце, в якому все огорнуте любов’ю, часом здається, що в повітрі є якийсь особливий надприродній склад, який має вплив абсолютно на всіх паломників.

Моє життя, як і життя більшості паломників, можна розділити на «до» і «після» знайомства з Меджуґор’єм. Якось в житті так складається, коли людині дається все, вона навіть не замислюється над тим, звідки це все приходить. Нам здається, що ми господарі своєї долі, ми можемо вирішувати, чому бути, а чому ні, ми з легкістю приймаємо людей, і з такою ж легкістю їх відштовхуємо, ми судимо і осуджуємо.

Я теж вважала, що була тим самим господарем, якому все дозволено і не замислювалась над тим, що є добре, а що – не дуже. Я практично ніколи не ходила до церкви, за винятком хіба що свята Великодня, бо це традиція, бо так всі роблять, і не важливо було чому. Також я могла перевищити міру у вживанні алкогольних напоїв, часом навіть пробувала різні види наркотичних засобів, вважаючи, що це нормально, без докору сумління. І навіть з початком сімейного життя та народженням дитини, в моїй свідомості не відбувалось жодного переосмислення, що в результаті призвело, практично, до розпаду сім’ї та виявлення страшного діагнозу у мого маленького сина.

На той момент, я ще нічого не розуміла, мої дні звелися до щоденних зустрічей з лікарями, які розводили руками та говорили, що нашій дитині вже не можливо допомогти, що його діагноз – рак ІV стадії, що є тією межею, на якій все закінчується. І хоч я не була свідома багатьох речей, але одне я знала стовідсотково: я не хочу опускати руки і боротимусь за життя сина до останнього. Те, що неможливе для людини, можливе для Бога і, коли моє життя здебільшого проходило у лікарняній палаті, чи не вперше у своєму житті я вирішила з Ним познайомитись. Першою сходинкою для мене стала сповідь в невеличкій лікарняній капличці, хоч це не зовсім було схоже саме на сповідь, оскільки, я не могла вимовити і слова, здавалось, що в той момент мої сльози лились дощем за все моє життя. Поступово я почала молитись, читати Святе Письмо, розмовляти з Ним, і знаю, що мене слухали і чули, навіть тоді, коли я ще не зовсім усвідомлювала, що роблю. Тоді мені ще не було відомо, що означає, молитись серцем, я просто промовляла всі молитви, які попадались мені під руки, а ночами, без зупину читала Біблію, шукаючи розради, чекаючи на чудо.

Одного разу, після чергового консиліуму лікарів, які знову, розвели руками, сказавши, що допомогти нам, може хіба Бог, я пішла на рішучий крок: зібравши наші грошові заощадження, поїхала в Ізраїль, на Святу Землю. Ще не долетівши до Святої Землі, я познайомилась із жінкою, яка подарувала мені вервицю, з Меджуґор’я. І вже через два місяці, тримаючи в руках, ту саму вервицю, я стояла в Меджуґор’ї. В мене було відчуття того, що я приїхала додому, де на мене довго чекали, де за мене хвилювались, підтримували і кожної миті любили. Я відчула, як милосердне серце Богородиці торкнулося мого,– це був період спокою і благодаті. Саме в Меджуґор’ї, я навчилась молитись на вервиці, дізналась про "Пять каменів проти нашого Голіата”– щиру молитву, молитву серця, Сповідь, Пресвята Євхаристія, Піст, Святе Письмо. Це були ті переломні для мене дні, коли я зрозуміла більше, ніж за всі роки мого життя, що були до цього. Тепер бачу, що я повинна була пройти свій шлях випробувань, який вже від початку був спрямований на моє навернення.

Також саме в Меджуґор’ї я вперше познайомилась, з Адорацією – поклонінням Ісусові, присутньому в Пресвятих Дарах та не могла стримати сліз, оскільки відчувала Його присутність, Його любов, Його милосердя.

Жодного разу за час мого перебування я не телефонувала додому і не хвилювалася за свою дитину, бо точно знала, що все добре. Перебуваючи в тому спокійному часі, я дуже просила Небесну Маму подарувати мені можливість приїхати ще. Тоді я навіть не підозрювала, який подарунок мені готують небеса, і що через деякий час я буду привозити у Меджуґор’є групи паломників та дивитись, як вони змінюються на моїх очах.

Після повернення додому, з кожним наступним днем, здоров’я мого сина, покращувалось, пухлина зменшувалась, і хоч настрій лікарів все ще був скептичний, проте моя віра ставала все сильнішою. Я впровадила в своє життя все, про що просить Богородиця та бачила, як воно починає змінюватись на краще. Моя сім’я стала справді сім’єю, тією, в якій панує любов та взаєморозуміння, в якій день закінчується молитвою та подякою.

Щодо здоров’я нашої дитини, зараз хлопчик є абсолютно здоровим та щасливим. Пройшовши лише курси хіміотерапії, без жодного хірургічного втручання, його пухлина з кожним разом зменшувалась, а з часом взагалі пропала так, ніби нічого і не було, так, ніби, це був лише страшний сон. Лікарі і до сьогодні розводять руками, як таке можливо, як можливо те, що не підлягає поясненню, я лише усміхаюсь, бо знаю, що там де людина ставить крапку, Бог ставить кому.

Сьогодні я щаслива дружина і мама вже двох діток, які разом з моїм чоловіком, отримали запрошення Марії та теж побували в Меджуґор’ї. Це надзвичайна радість - стояти біля синього Хреста зі своєї сім’єю, підніматись разом на Подбрдо, проходити Хресну дорогу, дивитись на кроки своїх дітей та усвідомлювати безмежну Божу любов до кожної людини, адже переконана, що в кожній людині, в кожній сім’ї, вже від початку закладене щастя і радість.

(Романа, Україна)

Переглядів 1423
Додати коментар

Послання Богородиці, Цариці Миру, через візіонерку Мір’яну Драгічевич-Солдо, 2
"Дорогі діти, хто б вам міг краще за мене говорити про любов і біль мого Сина. Я жила з Ним, терпіла з Ним. Проживаючи земне життя, я відчувала біль, тому що була матір’ю. Мій Син любив думки й діла Небесного Отця, істинного Бога. І, як мені говорив, прийшов, щоб вас відкупити. Я свій біль ховала любов’ю, але ви, діти мої, маєте багато питань. Не розумієте болю. Не розумієте, що через Божу любов маєте прийняти біль і зносити його. Його досвідчить кожна людська істота меншою чи більшою мірою. Але з миром в душі і в стані ласки існує надія. Це є мій Син, Бог, народжений від Бога. Його слова є зерном вічного життя. Посіяне в добрих душах, приносить багато плодів. Мій Син зносив біль, тому що взяв на Себе ваші гріхи. Тому ви, діти мої, апостоли моєї любові, ви, які терпите, знайте, що ваші болі стануть світлом і славою. Діти мої, допоки зносите біль, допоки терпите, небо входить у вас і ви всім навколо себе даєте трохи неба та багато надії. Дякую вам”.

Спецтема

Онлайн трансляція...

Переглядів 168812
11:25, 14-07-2014
Всі статті

Фоторепортаж

«    Червень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

А Ви були в Меджугор'є?

Так, один раз
Так, багато разів
Ні, але дуже хочу туди поїхати

Червень 2019 (38)
Травень 2019 (48)
Квітень 2019 (43)
Березень 2019 (42)
Лютий 2019 (35)
Січень 2019 (40)