Я народилася в католицькій сім’ї, змалку виховувалась у релігійному дусі. Мої батьки були традиційними католиками. Щонеділі ми ходили до костелу, молилися, але живої віри в родині не хватало. Пригадую період коли я вчилася в середній школі і що тоді мала дуже гарні відносини з Ісусом, тішилася, коли були уроки релігії, бо тоді могла більше про Нього дізнатися, часто говорила з Ним. В університеті, де навколо мене були невіруючі студенти, і я почала ходити до костелу лише зрідка, а колишні дружні відносини з Ісусом поступово охололи. Якось разом з іншими студентами я потрапила на езотеричний фестиваль, і відтоді мене потягнуло до езотерики. Я шукала відповіді на різні запитання в нумерології, кінезіології, ходила теж до ворожки і гадання на картах. Цікавилася теж і альтернативною медициною. Відтак моя бібліотека наповнювалася різними книгами з цих галузей. В той час моя мама захворіла, мала проблему з кровопостачанням мозгу, в неї був високий тиск, холестерин, діабет, і вона пила багато ліків.
Лікарі додавали все нових і нових таблеток, в результаті мама вже не могла ходити по вулиці – так стрибав тиск. Я дуже хотіла їй допомогти.
Коли мама приймала вже приблизно 15 таблеток на день, а її стан все погіршувався, я дізналася про одного лічителя. Я невагалася і пішла до нього, щоб дізнатися, яким способом він лікує. Не був це якийсь шаман, діагностику проводив приладами і лікував трав’яними припаратами. Мені це видалося цілком безпечним, і ми його відвідали. Він склав їй дієту за
традиційною китайською рецептурою, призначив трав’яні біоінформаційні препарати і мама поступово почала відказуватися від таблеток. Тиск і рівень цукру нормалізувались. Ходили ми до нього частіше, а в моїй бібліотеці з’явились книги з китайської медицини.
Коли я почула, що з християнської точки зору це не є добре, я не розуміла чому, адже це допомагає. Врешті я теж вживала ці препарати. Після навчання я певний час працювала в італійських Альпах, де вела безтурботне життя, майже, без Бога.
Однак попри все те, що мені пропонувало життя я відчувала душевну порожнечу і ніщо не могло мене наповнити. Всі рішення я тоді приймала, покладаючись на власний розум, в нічому не шукала Божої волі, покладалась лише на власні сили.
Повернувшись додому, я відчула сильне бажання поїхати в паломництво, а отже, почала шукати пропозиції в інтернеті. Не знаю чому мене привабило паломництво до Меджугор’я, відтак ми з подругою вирушили туди автобусом у
вересні 2011 року. Про це місце я знала тільки те, що туди їздять в паломництво. Я не знала, що тут з’являється Діва
Марія, і що те незбагненне бажання їхати в паломництво було Її закликом. Господь в особливий спосіб приховав це від мене, і за цілий тиждень у Меджугор’ї я не дізналася, що тут являється Богородиця. Я з’ясувала це аж через два
тижні після повернення у Словаччину. Це дійсно незвичайно, адже паломники довідуються про це зазвичай вже
дорогою до Меджугор’я.
Незважаючи на те, що я не знала про явління, я відчувала Її присутність на кожному кроці. Той тиждень був дуже насичений. Кожна проповідь на св. Літургії була адресована ніби прямо мені. Вже першого дня мене торкнулись слова
священика, через якого Ісус говорив: «Шукаєте відповідей на ваші питання в різних місцях, але не приходите до Мене
і не питаєте прямо Мене. Я маю відповіді на всі ваші питання». Я точно знала, що це стосується саме мене. Мої перші кроки вели мене до сповідальниці. Під час вечірньої адорації я вперше в житті відчула Ісусову присутність так сильно і живо, що вона проникла через усе моє єство. Увесь тиждень я плакала на кожному кроці. Це був особливий плач - оздоровлюючий, звільняючий, наповнював миром, щастям і радістю. Я не можу словами описати той стан ейфорії, яку відчувала, покидаючи Меджугор’є. Цей стан тривав ще кілька днів після повернення додому. Я була сповнена величезною радістю, вдячністю і такою любов’ю, що в той момент могла обняти увесь світ. Додому ми їхали вночі, і я всю ніч молилася та дякувала Богові.
Вранці не відчувала ніякої втоми і замість сну хотіла ділитися з родиною тою любов’ю і радістю. Я відчувала, наче мені з очей впала пелена, ніби очистився мій духовний зір. Коли подивилася, яка в моїй бібліотеці література, то мені стало з цього лячно і я всі книги та карти спалила, також викинула рослинні препарати, що ще залишилися. Раптово зрозуміла, що це – не від Бога, зустрілася зі священиком та зреклася цих речей. Почала постити по середах та п’ятницях, щоденно ходити на св. Літургію та щомісяця сповідатися. Я відчувала сильний голод та спрагу за Богом. В родині не розуміли, що зі мною сталося, бо з Меджугор’я я повернулася зовсім іншою ніж їхала туди. Моєї переміни не розуміли також друзі і знайомі.
Прийшов час, коли замість вечірніх зустрічей з друзями я воліла читати релігійні книги, життя святих, брати участь в різних релігійних заходах. Я почала євангелізацію своєї родини. Кожен її член отримав розарій з Меджугор’я, ми знову почали молитися разом Розарій, читати уривки з Святого Письма на день.
На Новий рік я зі своїми близькими заповнили 9-місний мікроавтобус і вирушили до Меджугор’я. В квітні 2012 року я приїхала в паломництво зі своїми батьками, а в серпні – на молодіжний фестиваль. В той час відчула велике прагнення дарувати себе Господеві і ось від травня 2013 року я є членом спільноти Світло Марії.
Коли оглядаюся назад, бачу, що хоч Господь і дозволив мені зійти з доброї дороги, однак, особливим способом охороняв мене увесь цей час. Бачу це в багатьох речах, наприклад, і коли займалася езотерикою, то мала спротив до йоги та рейки. І навіть якщо мені це презентували як щось «дуже добре» і я не мала жодної негативної інформації, однак, щось всередині підказувало: «це ні».
У вухах звучать слова Діви Марії, Яка говорить, що особливо молодь знаходиться у небезпеці та у дуже важкій ситуації. Це справді так, бо лукавий вміє непомітно сховатися під маскою добра, і якщо нема кому направляти молодь, то вони падають до його пастки, як це було і зі мною. Я дуже вдячна Богородиці за ласку навернення, за те, що привела мене назад на добру дорогу. Тепер вже моїм завданням є витривати на ній і щодня приймати рішення вибрати Ісуса, до Якого наша Мама нас веде.
Зденка, Словаччина
