» » «Отче Славку, зараз ти на небі, молю тебе, дай мені частинку свого духа»

«Отче Славку, зараз ти на небі, молю тебе, дай мені частинку свого духа»

  • 22 грудня 2014, 15:45
«Отче Славку, зараз ти на небі, молю тебе, дай мені частинку свого духа»Я священик уже три роки, але мій шлях до Бога був дуже довгим. Юнаком я блукав шукаючи смисл життя.
Одного дня дуже погано себе почував, і тоді Бог дав мені відчути надмір Своєї любові. Я почав запитувати себе, де той Бог перебуває. Ходив від секти Муна до свідків Єгови й навіть не подумав, що Бог міг перебувати в Церкві. Одного дня прокинувся і раптом зрозумів, куди належу, але не знав чому. Підійшов до вікна, живу я в Іннсбруку, в центрі міста. Вулиці були переповнені людьми, а я не розумів, з якої причини. Вийшов на вулицю і питав їх, чому вони тут зібралися. Сказали мені, що через місто проходить Папа Іван Павло ІІ. Мав пройти дуже близько від мого дому, тому я подумав: коли вже Папа приходить, піду на його Святу Месу. Міг би сказати, що Папа прийшов по мене, до мого дому! Під час тої Святої Меси, яку служив Папа, в мені відбувалася духовна боротьба. Непокоїло питання: чи Ісус насправді присутній у гостії, чи це лише хліб? Вирішив, що це справді Ісус, і від тої самої хвилини впродовж цілого тижня радів неділі.  
Чув голос, який мені сказав: „Прийди, прийди!"
Минув деякий час, поки я знайшов дорогу й до Матері Божої. Один мій друг колись дав мені книжку про посвячення себе Божій Матері і сказав мені, що одного дня я її прочитаю. Рік або два після того я дійсно почав читати ту книжку й вирішив посвятитися Марії. Тоді навіть не знав, що існує Меджуґор'є, але на тридцятий день, на день посвяти, я опинився у Меджуґор'ї. Посвяту здійснив у церкві, в хвилини об'явлення. Було літо 1993 року, тривала війна, відбувався Фестиваль молоді. У зеленому наметі, який стояв недалеко від церкви, Марія Павлович говорила про Богородицю. В ту мить я почув голос, який сказав мені: „Прийди, прийди!" Я знав, що це була Божа Мати. Знав, що кличе мене до хреста. Тоді також розмовляв і з отцем Славком, сказав йому, що, певно, хочу бути священиком. Він мене лише поплескав рукою по грудях.
Хресна дорога на Крижевац.
Кілька років по тому, коли я вже працював лікарем, хотів познайомитися зі спільнотою Блаженств, аби побачити, чи це часом не є моя дорога. З ними жив близько року. Однієї п'ятниці в листопаді, в дуже погану  дощову погоду, думав, чи піти на Крижеваць, на Хресну дорогу, чи ні. Коли негода, вгорі дуже слизько і небезпечно, справді погано. Про себе вирішив і сказав: „Іду на Крижевац". Тоді не думав про священиче покликання, але що хочу одружитися й мати сім'ю. На Хресній дорозі, кілька стацій переді мною, був отець Славко з маленькою групою – 10-20 парафіян. Подумав: „Ти стільки борешся, хочеш чи не хочеш іти на Хресну дорогу, а отець Славко майже кожного дня, в будь-який час, іде на одну чи на другу гору».  
Коли я вже був на 13-й стації, побачив, як якісь люди біжать униз. Подумав, що немудрі, адже слизько i круто, кам'янисто і дуже небезпечно. Коли завернув, побачив одного священика, який сидів між схилами. Підійшов ближче й оглянув його, серце його зупинилося, було мені зрозуміло, що це отець Славко і що він при смерті. Спробували зробити штучне дихання, але це не допомогло. Тоді я сказав людям: „Моліться, моліться, отець Славко вмирає!" У тій хвилині перестав падати дощ, було це між 13-ю і 14-ю стаціями, звідти видно церкву. Сонце освітило церкву, і на небі з'явилася веселка. Потім сонце осіяло хмари, здавалось, ніби на небі висять гірлянди. Я був упевнений, що отець Славко пішов до неба.
У церкві плакав більше години.
Після того ми понесли отця Славка вниз. Було це дуже тяжко, слизько. Я молився так: „Отче Славку, зараз ти на небі, молю тебе, дай мені частинку свого духа". Ми його несли, тіло його було без життя, а руки його метлялися увсебіч. Я отримав удар по плечах, і це собі пояснив, ніби мені отець Славко каже: „Я закінчив свою хресну дорогу, тепер починається твоя". Як тільки ми зійшли вниз, я пішов до церкви, бо хотів побути у спокої й тиші. Більше години я плакав, не знаючи чому. Потім зрозумів, що отець Славко вимолив мені ласку, щоб я не думав лише про себе. Я вирішив стати священиком. Почав вивчати богослов'я у Римі й Австрії, і зараз вже три роки є священиком. Немає нічого кращого, ніж бути священиком. Священик може давати Бог – хто інший може? Хочу подякувати Божій Матері, Іванові Павлу ІІ й отцеві Славкові, а найбільше нашому доброму Небесному Отцеві. Ісус воістину воскрес
 
Еріх, Австрія
Переглядів 2086
Додати коментар

Послання Богородиці, 25 жовтня 1991., Меджуґор'є.
“Дорогі діти! Моліться, моліться, моліться!”

Спецтема

Онлайн трансляція...

Переглядів 168099
11:25, 14-07-2014
Всі статті

Фоторепортаж

«    Червень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

А Ви були в Меджугор'є?

Так, один раз
Так, багато разів
Ні, але дуже хочу туди поїхати

Червень 2019 (33)
Травень 2019 (48)
Квітень 2019 (43)
Березень 2019 (42)
Лютий 2019 (35)
Січень 2019 (40)