Марія закликає нас: «Не дозвольте згасити вашої віри й надії на краще майбутнє, бо ви є вибрані бути свідками надії при кожній можливості». «Ви є Моя надія. Ви є Моя радість», – сказала Вона нам 1 січня 2010 року.
Той, хто вступив до школи Марії, знає, що Вона не залишає нас без допомоги, щоб досягти того, до чого нас закликає. Візіонери свідчать нам, що на Різдво Діва Марія з’являється з Дитятком Ісусом на руках. Важко описати словами радість, яка сяє на обличчі Марії. Вона запрошує нас поглянути Ісусові в очі. Він тут, і Марія турботливо перевіряє, чи ми дійсно все Йому віддали. Вона запитує нас: «Чи є ваше серце відкрите для Ісуса? Чи ви цілком віддали ваше життя в Його руки?» І по-материнськи пояснює нам, що відбувається далі: «З Ісусом зникає всякий страх, страждання і біль, тому що ваше серце приймає Його волю й усе те, що прийде до вашого життя. Ісус вам дасть віру, щоб усе прийняли й нічого вас не віддалило від Нього, тому що Він вас міцно тримає за руку й не дозволяє, щоб ви віддалилися й загубилися у важкі моменти, тому що Він став Господарем вашого життя», – сказала нам у різдвяному посланні 25 грудня 2020 року.
Марія – мати надії, Вона не втрачала її навіть у найважчі хвилини Свого життя. Знову й знову Вона віддавалась Богові, покладаючи на Нього всю Свою надію. Стати Маріїною радістю та надією – це запрошення стати подібними до Неї. Той, хто любить Її, намагається слідувати за Нею. Природно, що ми все більше стаємо схожими на того, кого любимо.
Згадаймо момент, коли ми пізнали запрошення зростати разом із Богородицею на шляху святості. Нехай у нас відновиться сила покликання дозволити Їй себе вести.
Дружба з Марією, прагнення жити за Її посланнями приводить нас до того, що почнемо поводитися, як Вона. Ми покладемо надію на Ісуса, як Вона. Тільки в Ньому наша надія. Одного разу з нами може трапитися так, що люди скажуть нам: «Ти схожа на Діву Марію». Подібно, як про це свідчить візіонерка Мір’яна Солдо, коли вона особисто зустріла св. Івана Павла ІІ: «Коли подивилася йому в очі, я побачила в них погляд Богородиці».
Марія не вимагає від нас неможливого. Приносити надію ми можемо вірністю в проживанні Її головних послань, щоденним розважанням Євангелія, молитвою Вервиці, прийняттям Євхаристії, частими святими сповідями, постом, добрими справами, наслідуванням чеснот Богородиці.
У посланні від 2 квітня 2016 року Вона з довірою ділиться з нами: «Дорогі діти! Не майте затверділі, закриті й повні страху серця. Дозвольте Моїй материнській любові освітити й наповнити їх любов’ю та надією, щоб, як мати, заспокоїла ваші болі, бо я їх знаю, я їх досвідчила. Біль підносить і є найбільшою молитвою. Мій Син особливо любить тих, хто страждає від болю. Він послав Мене до вас, щоб заспокоїти їх і принести надію. Довіряйте Йому. Знаю, що вам важко, бо навколо себе бачите все більше темряви. Діти Мої, її потрібно розбити молитвою й любов’ю. Той, хто молиться й любить, не боїться, він має надію та милосердну любов, бачить світло й бачить Мого Сина. Як Своїх апостолів закликаю вас старатися бути прикладом милосердної любові та надії. Завжди знову моліться за щораз більше любові, бо милосердна любов приносить світло, яке розбиває всяку темряву, приносить Мого Сина».
Молитва: Маріє, Мати надії, ми прибігаємо до Тебе. Із Твоїх обіймів ми хочемо прийняти нашу єдину надію – Новонародженого Ісуса. Допоможи нам повірити, що в Ньому є наше минуле, сьогодення й майбутнє. Ти, Яка залишалася в надії й у важких хвилинах, аж до тієї найважчої під хрестом, випроси нам милості бути подібними до Тебе. Супроводжуй нас, допомагай нам бути Твоїми простягнутими руками, свідками надії в кожній ситуації для тих, хто її втратив і залишився без Різдва та без Ісуса. Амінь.
