Послання Богородиці, Цариці миру, 25 березня 2026 року «Дорогі діти! Отрута егоїзму й ненависті панує над людськими серцями, і тому не маєте миру. Закликаю вас, дітоньки, будьте любов'ю і Моїми простягнутими руками для всіх тих, кого зустрічаєте. У смиренні моліться за мир і працюйте над примиренням між людьми, щоб кожній людині було добре на землі. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик». (Із Церковним погодженням)
У посланні за лютий Богородиця закликала нас пожертвувати своє життя Богові та застерігала, що ми духовно оспалі. Її Материнська присутність і послання — це заклик прокинутися з духовної мертвоти й відкрити серце для Бога, який є джерелом миру і життя.
У цьому посланні Небесна Мати говорить нам, що егоїзм й ненависть панують над людськими серцями. Якщо ми не поєднані з джерелом життя, то залишаємося без джерела живої води, яку дарує нам Ісус.
Богородиця часто у Своїх посланнях говорить про серце. Серце — це місце, де народжується добро або зло, мир або війна, любов або ненависть. Ісус застерігає нас про це, коли каже: « А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину; із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства.» (Мт 15, 18–19).
Наша мова, наші слова не обманюють. Вони відкривають те, що серце приховує. Мова є відображенням нашого внутрішнього світу, нашого серця. За мовою нас розпізнають. Ми говоримо те, що носимо в серці. Словами даємо іншим те, що маємо в серці. Словами можемо збагатити іншого, якщо наше серце наповнене добром, а можемо збіднити, якщо в ньому зло. Словами можемо будувати і руйнувати. Можемо підбадьорювати і лякати, можемо оживляти або вбивати. Словами ми завжди щось передаємо іншим. Мова виявляє те, що є в серці людини. Вона показує, якими ми є і ким ми є.
Ісус сказав про мову: « Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений» (Мт 12, 37).
Наша мова не визначає наше життя, але показує, яким є наше серце. Серце — це наш центр, у якому ми вирішуємо між добром і злом, справедливістю і руйнуванням.
Марно намагатися виправити лише мову. Важливе серце. Спершу потрібно очистити серце — і все стане чистим. Серце є нашим осередком. У ньому все відбувається, в нього вливаються всі події та весь наш досвід. Якщо серце праведне, ти нікого не будеш соромитися. Якщо ж воно нечисте й носить злі наміри щодо інших, нам доведеться напружуватися, щоб серце не видало нас словами. Ми будемо напружені, витрачатимемо душевну енергію на пригнічення злих думок, образів, намірів і почуттів. Так ми житимемо в постійному страху. Уникатимемо людей. Віддалятимемося від Бога. Швидко занедужаємо, бо наші душевні сили витрачаються на зло замість добра. Ставатимемо дедалі біднішими, самотнішими й загубленішими. Шукатимемо лікарів і засоби для зміцнення та зцілення, звертатимемося до психіатрів і дивуватимемося власному занепаду. А насправді потрібно було лише одне: вигнати з серця злі та темні думки.
Нам залишається щире каяття, і крик, і молитва царя Давида:
« Серце чисте створи мені, о Боже, і дух потужний віднови в нутрі моїм» (Пс 51, 12).
Молитва
Діво Маріє, Ти, повна благодаті, збережена від плями гріха Божою милістю, заступайся за нас перед своїм Сином. Своїм Материнським і Непорочним Серцем випроси й нам благодать, щоб ми прагнули зростати у святості й чистоті серця. Молимо Тебе, Мати, навчи нас молитися Твоїм серцем, яке повністю віддалося Богові простими словами: «Ось я — слугиня Господня, нехай буде мені за Твоїм словом». У цих словах Ти вмістила все своє життя. Хочемо, о Мати, віддати Тобі свої руки, щоб Ти вела нас, і свої серця, щоб Ти їх переобразила Своїм Материнським заступництвом. Нехай наші серця з дня на день стають подібними до Твого Серця, яке врешті переможе всяке зло. Амінь.
