У посланні минулого місяця серпня Богородиця говорила нам про молитву серцем – про те, щоб піднести своє серце до неба, щоб відчути Бога любові. При цьому Вона постійно підкреслює саму необхідність молитви, без якої ми не можемо зростати й іти шляхом навернення.
У цьому посланні Вона знову закликає нас до сильної молитви, а далі звертає увагу на небезпеку модернізму. Ідеї модернізму виникають насамперед у наших у думках. Думка – це дух. І ким саме натхненні думки – Богом чи сатаною – можна зрозуміти з того, який плід вони залишають у серці. Думки Божі завжди приносять серцю мир, радість, силу прощення, віру, надію і любов. Думки лукавого залишають за собою сум’яття, страх, почуття провини, бажання звинувачувати інших або себе, роз’єднаність і розлад як у нас, так і навколо нас.
Не дарма тому кажуть: стеж за своїми думками, щоб вони не стали словами. Стеж за своїми словами, щоб вони не стали ділами. Стеж за своїми ділами, щоб не стали звичками. Стеж за своїми звичками, щоб не стали твоєю долею.
Тому все починається з думок, а вони, своєю чергою, починаються в серці. Самі по собі думки не гріх, проте вони стають гріхом, якщо ми добровільно з ними погоджуємося. Коли ми своєю волею їм піддаємося, то набуваємо досвіду гріха, навіть не здійснюючи його зовні. Тому важливо наповнити серце Божими думками миру, доброти, оптимізму, віри в добро й у те, що наше життя – у Божій руці та все закінчиться добре.
Одним із перших послань Богородиці було: «Дорогі діти, Я прийшла сказати вам, що Бог живий». Воно може здаватися зовсім простим і банальним, але ми бачимо, що безліч людей живе сьогодні, ніби Бога немає. Можна прожити ціле життя, не замислившись про Нього. Можна вважати, що можливо обійтися без Бога – так само, як можна не думати про повітря, від якого ми живемо. Повітря ми помічаємо, тільки якщо його не вистачає або нам важко дихати – хіба не так і з Богом?
Святий Павло каже атетянам: «У Ньому бо живемо, рухаємося й існуємо» (Діяння 17:28). Незважаючи на це, людину можна осліпити, а її розум зацементувати, щоб не бачити цієї істини.
Сьогодні ми з болем бачимо, що саме відбувається з людиною, коли вона відділяється від Бога. Ми спостерігаємо всі людські відхилення, коли вона намагається бути творцем і господарем самій собі. Вони проявляються в усіх сферах людського життя, але особливо в моральній, статевій та сімейній. Здається, що людині недостатньо бути чоловіком або жінкою за Божим задумом, і вона вигадує собі нові різновиди статі. Не видно кінця всім можливим відхиленням, у які кидається людина... Але всі ці сучасні ідеї підривають саму ідентичність людської природи й правди про людину.
Тому Богородиця вказує на ці небезпеки та кличе нас, даючи нам засіб у боротьбі проти сил зла, які прагнуть зруйнуватися радість зустрічі з Ісусом.
Приймімо до серця Її материнські слова, якими Вона закликає нас триматися Божої правди про нас самих.
Молитва: Діво Маріє, Ти, сповнена благодаті й Божої мудрості, візьми нас за руку й поведи шляхами віри, якими пройшла Сама. Ти знаєш наше життя і шляхи, якими ми повинні пройти. Підтримай нас, Матір, особливо коли ми слабкі, стомлені й готові відступити. Дякуємо Тобі, що Ти ніколи не відступаєш від Своїх дітей. Випроси для нас благодаті, щоб ми могли захиститися від усіх думок, які віддаляють нас від Бога, від істини та Божого життя в нас. Нехай нас надихає Твій приклад сталості у вірі, а особливо у хвилини хрестів і життєвих труднощів. Нехай наші серця будуть спрямовані до Господа, від Якого приходить до нас допомога і спасіння. Амінь.
