Послання апостола Павла до євреїв починається так: «Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки» (Євр. 1, 1-2).Бог ніколи не залишає Свого народу. Він винахідливий у способах торкнутися серця людини й притягнути її до Себе, щоб урятувати від самої себе й увести в повноту життя, яке Він хоче нам дати.
І в наші дні Діва Марія, подібно до старозавітних пророків, не залишає нас, Своїх дітей. Вона невтомна, терпляча, наполеглива у Своїх материнських закликах. Вона не відмовляється від нас, навіть коли ми відмовляємось і від Бога, і від самих себе.
Вона прожила життя, схоже на наше. З кожним роком Вона зростала у вірі, пройшла через усі тяготи людського життя, пережила всі страждання, болі, радості та втрати, а наприкінці на неї чекала смерть Сина Ісуса.
Сьогодні, у наші дні, Вона звертається до нас з небес, звідки краще видно духовний стан людей. Ми зайняті повсякденними проблемами, живемо на рівні тілесних та мирських турбот і не помічаємо духовної реальності, яка єдина здатна дати життя. Дивно, що людина може бути настільки сліпою й не бачити, що ми живемо, рухаємося й узагалі існуємо в Богові.
Як мати, Вона найкраще визначає наш духовний стан і бачить нашу загубленість. Тому Вона (і не лише в цьому посланні) закликає нас повернутися до Бога, до молитви, до Божих заповідей, посту, жертви. У Її словах ми чуємо відгук слів старозавітних пророків, які зверталися із закликом до обраного Богом народу: «Поверніться ж до Мене, і Я до вас повернуся, — говорить Господь сил» (Мал. 3,7).
І через пророка Йоіла Бог закликає: «Поверніться до Мене всім вашим серцем, у пості, у плачі й у жалі. Роздеріть серце ваше, а не одежу вашу, і поверніться до Господа, Бога вашого, бо Він благий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, — і уболіває над нещастям» (Йоіл 2,12-13). А в пророка Єремії сказано так: «Наверніться кожен від своєї злої дороги, вчиніть добрими ваші путі й ваші вчинки» (Єр. 18,11).
Людина, яка починає повертатися на правильний шлях, відчуває, що до неї одночасно повертається і Бог, бо вона починає Його краще відчувати. Повернись, людино, до Господа, Бога твого (пор. Ос. 14,2).
Наша Мати Марія каже, що ми загублені. Найскладніше – помітити, відчути цю загубленість. Євангельська притча про милосердного отця демонструє, що життєві тяготи стали приводом до духовного пробудження молодшого сина. У періоди негараздів і страждань нам можуть бути даровані миті, коли очі відкриються – і ми побачимо свою загубленість та пізнаємо Бога, Який є ніжність і милосердя.
Протягом усіх цих років, завдяки присутності та близькості Богородиці, на нас спочиває Божий погляд – добрий і сповнений ніжності. Погляд Богородиці – це погляд Матері, яка любить Своїх дітей і хоче, щоб і ми почали дивитись Її очима на Бога, на себе та навколишній світ; щоб ми не блукали, а ходили Божими шляхами миру, радості та повноти життя.
Молитва: Діво Маріє, ми прибігаємо до Тебе, яка невпинно закликає нас стати на шлях, що веде до Бога. Ти всім Своїм єством була і є звернена до Бога, сповнена Богом та хочеш, щоб і ми день у день ставали більш схожими на Тебе. Доторкнися й обійми кожне серце Своїм Материнським Непорочним Серцем. Особливо доручаємо Тобі серця, які зранені, затверділі, у відчаї. Діво Маріє, молися з нами і за нас за всіх нас, хто загублений, не має світла й блукає, утративши ціль. Ти, о Маріє, благодаті повна, наречена Святого Духа, доручи й відведи нас до Свого Сина, щоб ми стали якомога більше схожі на Нього. Особливо приносимо Тобі всіх, що загубилися, всіх, хто віддалився від Бога.
Випроси всім нам, о Маріє, сили й смирення для щирого покаяння, навернення та повернення до Отця, Який на всіх нас чекає, як той милосердний отець із Євангелія, Який радіє кожній Своїй дитині, що повертається до Нього. Амінь.
