У посланні минулого місяця
Богородиця говорила нам, що це - час милосердя, і закликала не дозволяти, щоб
ненависть і мир запанували в нашому серці. Увійти в наше серце може тільки те,
чому ми дозволяємо туди ввійти. Бог зробив Себе безсилим перед нашою свободою,
бажаючи, щоб ми прийшли до Нього у свободі й шукали порятунку, який тільки Він
може нам дати.
У цьому посланні Марія закликає усвідомити, що життя коротке й швидкоплинне. Ми створені жити вічно. І вибирають вічність тут, на землі, - після смерті вже пізно. Про це нагадує молитва псалма: «Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!»(Пс. 90:12). Тут же, на землі, людина може й змарнувати життя. Може прожити це життя, дароване їй, поверхнево та неусвідомлено.
Ми знаємо, що все живе в цьому світі рано чи пізно повинно померти. Ніщо у своєму нинішньому прояві не володіє станом остаточним, завершеним. Людина створена для життя й для того, щоб це життя любити. Разом із тим людина втратила ясне розуміння того, що смерть - частина життя, життя справжнього й вічного.
Нерідко смерть ми сприймаємо як щось тужливе й темне, відсутність повноти життя або покарання за гріх. Так говорить і Старий Заповіт. Новий же Заповіт дає іншу перспективу. «Ікожен, хто живе та хто вірує вМене, повіки не вмре», - каже Ісус (Ів. 11:26). Фізичний процес залишається таким самим, але сенс і значення повністю змінюються: «Якби ви любили Мене, то ви б тішилися, що Я йду до Отця, бо більший за Мене Отець» (Ів.14:28).
Людина відчуває, що в ній існують елементи життя, яке триває за межами труни, життя вічного. Час, який нам дано, - обмежений простір, який можемо наповнити вічністю. Час - це пропозиція, час - сила, яку можна обміняти на життя.
Наповнити час можна добрими або злими ділами. Наповниш час ділами зла - і сам стаєш поганим, дні твої проходять у пороках і нещастях. Наповниш кожен момент свого життя добрими ділами, і діла ці тоді - коріння, із яких дерево твого життя росте вгору. Наповниш час Богом, Його присутністю й молитвою - і дерево твоє стане всемогутнім, великим, як Бог.
Час - це коштовність, яку ти носиш у собі. Час - це простір, у якому потрібно будувати своє життя. Наповниш свій час Божою всемогутньою присутністю - тоді навіть і найскромніші діла стануть великими. Робиш іншим у своєму житті добро, любиш інших і прощаєш їм - матимеш життя, сповнене діл найбільшої гідності. Навіть найменша любов більша від найвидатніших слів.
Будемо вчитися в нашої небесної Матері, як краще наповнити той час, що нам даровано. Нехай поведе Вона нас до джерела й сенсу життя, який ми знаходимо в Ісусі.
Молитва
Пресвята Діво Маріє, Своїм "так" Небесному Отцеві Ти підготувала прихід Ісуса. Ти жила в Його тіні, слідувала за Ним, чувала над Ним і дарувала Його, Свого Сина, нам. Ти – благословенна Матір . Не злічити тих, хто, вдивляючись у Твій образ, довірив свою душу Богові, промовляючи або згадуючи улюблене ім'я Марії. Не злічити голосів, що оспівують Тебе по всьому світу. Це невгамовний хор усієї землі, який кожен день закликає Боже милосердя на цей світ, з Божої волі й бажання.
Не злічити тих, хто через Тебе, Діво Маріє, прийшов до Бога. Ти - шлях, що веде до Ісуса. Своєю молитвою Ти перебуваєш з Церквою з самого початку, як і зараз, піднесена над усіма ангелами та святими. Заступайся за нас, Своїх дітей, які ще тільки на шляху до неба, щоб ми зуміли бути й залишатися Божими - так, як і Ти була й залишилася повністю занурена в Бога. Амінь.
