Пресвята Діва Марія приходить у цей наш час і в ці наші дні. Вона просить, щоб дарований нам час, не пройшов повз нас марно. Час подібний до порожньої посудини, яка чекає, щоб її заповнили добрими ділами. Відоме висловлювання св. Августина: «Люди кажуть, що є часи хороші й часи погані. Насправді часи – це ми. Які ми, такі й часи».
Сутнісна властивість любові є давання і прийняття.
Запитуємо: навіщо Бог створив час? Чому маємо прожити це дивне життя з усіма труднощами й болями, гріхами й помилками, перш ніж відчиняться для нас двері вічності? Якщо Бог є любов, якщо Він такий милостивий, чому не дарував нам усього відразу? Чому має пройти стільки часу, перш ніж ми досягнемо цілі?
Сам Бог живе поза часом, у вічному сьогоденні, у блаженстві щастя, де немає нічого, щоб Йому не вистачало.
У нашому житті все відбувається поступово, поетапно, маленькими кроками, які нам треба робити. Бог створив людину недосконалою не для того, щоб ускладнити їй життя, але щоб дати можливість брати участь у власному триєдиному житті. Внутрішнє життя трьох Божих Осіб складається з вічного взаємного дарування та прийняття. Це та повнота, джерело й нескінченна глибина любові, із якої створені й ми. Сутнісна властивість любові є давання і прийняття.
Час подібний до порожньої посудини, яка чекає, щоб її заповнили добрими ділами.
Час явлінь Богородиці для нас – дар і час благодаті. Це час, коли Бог дарує нам шанс для зростання. Він пропонує Свою любов, на яку ми повинні відповісти у свободі – і чекає нашої відповіді. Час – знак Божої терпеливості.
Бог поважає ті процеси, що відбуваються в нас, і підтримує наше зростання, якщо ми приймаємо рішення вибрати Його. На цьому шляху Він послав нам Матір Свого Сина Ісуса, Яка спонукає нас на дарування так само, як Вона сама дарувала себе Богові словом, тілом і всім життям.
Даруємо себе Богові – усе, чим ми є й чим володіємо, – щоб від Нього ми могли прийняти все переміненим і новим.
Молитва:
Пресвята Діво Маріє, Царице Миру, Ти нас кличеш і просиш, щоб ми не забували й не витрачали даремно часу, дарованого нам. І Ти жила в часі, твердо стоячи ногами на землі, а зараз приходиш із вічності, щоб цей час, у який ми живемо, ми заповнили добром і вирішили вибрати добро. Дякую Тобі, що підбадьорюєш нас ніколи не відступати від добра, яке завжди вкінці перемагає.
Прошу Тебе, веди нас – веди Своєю материнською рукою кожну людину, сім’ю, спільноту й усіх, хто прибігає під Твій материнський покров. Заступайся за нас, Ти, о Матір, перед Своїм Сином, тому що не було чути, щоб Ти залишила тих, хто вдається до Тебе у своїх молитвах. Випроси, щоб цей час чекання й дарування не пройшов для нас у суєті цього життя. Ти, повна благодаті, молися за нас, щоб ми звільнилися від усякої байдужості та недбальства у духовному житті. Нехай любов Твого Непорочного Серця притягне нас до Тебе, і дай нам через Тебе пізнати Ісуса, нашого Спасителя. Амінь.
Взято з газети Світло Марії
