Макс Домей із Гебетцен Віен спілкувався із Кардиналом Крістофом Шенборном, Архиєпископом з Відню, під час його візиту в Меджугор’є. Як у Люрді так і в Фатімі, події спочатку відбулися, а тоді Церква зробила свій висновок про це. Раніше чи пізніше , це обов’язково станеться і в даному випадку. Але також в цьому випадку ми хочемо дозволити Богородиці бути вільною у виборі…Я думаю, що Меджугор’є може легко продовжувати свою мандрівку , з повною довірою до того, що Церква, як матір Матір і Учителька у цьому значенні, і надалі продовжуватиме "бути за штурвалом ”.
Ваше Високопреосвященство, Кардинале Крістофе Шенборне, це є велика радість зустріти вас тут. Ви можете сказати, будь ласка, що змусило приїхати Вас сюди у Меджугор’є?
Я не можу точно пояснити, як це сталося. Я знаю про Меджугор’є уже багато років, але не з особистого досвіду, бо я не бував тут раніше, проте із досвіду Дієцезії. Та навіть більше – я досвідчив плоди Меджугор’є. Завжди звик повторювати із Св. Писання слова Ісуса Христа: " Ви впізнаєте дерево за його плодами ” . Коли я бачу плоди Меджугор’є ще повертаючись додому , я можу точно сказати лиш одне: " Дерево направду є хорошим! ". Наведу тільки 2 маленьких приклади.
В Аеропорті Відню, на пункті перевірки , один із охоронців впізнав мене. Він глянув на мій квиток і запитав, чи не лечу я часом у Загреб. Я сказав, що так і додав, що лечу із Загребу до Спліту, а тоді у Меджугор’є. Його обличчя раптом стало іншим і він сказав мені: " Я був у Меджугор’є раніше ! ” та з хвилюванням почав розповідати про свою мандрівку . Один з охоронців на пункті пропуску говорить про Меджугор’є ! Про те, як люди піднімаються на гору Об’явлень, на Гору, де височіє Хрест, і який тип атмосфери там присутній …
Інший приклад: Рано вранці, я стояв на місцевій залізничній зупинці . Черговий по станції впізнав мене і ми почали розмовляти . Він довірив мені свій глибокий біль від втрати своєї дружини, яка померла від раку, але одразу ж додав і те, як він потрапив у Меджугор’є і як це ще більше зміцнило його віру . На його обличчі відображалась неймовірна радість…
Це лише 2 маленькі приклади серед багатьх багатьох інших які я досвідчив стосовно Меджугор’є. Повторю лиш те, що сказав одного разу в одному з інтерв’ю: Якщо б із Меджугор’є було щось не те, нам потрібно було б звільнити половину наших семінаристів, оскільки так багато священничих покликань є більшою чи меншою мірою пов’язані з Меджугор’єм. Як це сталося, що я вирішив приїхати у Меджугор’є?! Мені було притаманно сумніватися, та будучи Кардиналом, я - дуже відкрита та публічна особа в Католицькій Церкві і оскільки у ній є дуже багато суперечностей щодо цього , я не хотів розпочинати зайвих дискусій . Крім того моя думка про Меджугор’є була уже давно відома. Але , незважаючи на це, цього літа, я відвідав спільноту Ченаколо в Салуццо. Я знаю сестру Ельвіру уже кілька років і люблю та поважаю її, бо у ній можна побачити Воскреслого Христа . Вона є чудовим прикладом. І я знаю, що спільнота "Ченаколо" має глибоке відношення до Меджугор’є. В Салуццо, мені вдалось відчути дуже сильне відчуття внутрішньої безпеки і тоді я зрозумів - прийшов мій час поїхати у Меджугор’є! Я б сказав, це було щось на зразок якогось підбадьорення зсередини. Я висловив бажання, щоб мій візит залишився конфіденційним – просто хотів провести цей час у тиші та в молитві. Я не хотів приховувати свій намір приїхати, але також не хотів, щоб це стало основним об’єктом для дискусій . У мене просто з’явилося бажання потрапити у місце, де Матір Божа обдаровує рясними дарами і ласками.
Крім цього, Іван Драгічевіч був у Відні минулого року і я спілкувався з ним, а також Марія Павловіч Лунетті цього року. Вони обидвоє були в Кафедральному Соборі Св. Івана і я дав свій дозвіл на ці події. Ці дві несподівані зустрічі мене вразили так сильно перш за все своєю скромністю, поміркованістю , простотою та ясністю , гарячим серцем візіонерів . Тому це тільки підсилило моє рішення тихо та спокійно приїхати у Меджугор’є.
Ви є отець – домініканець, а домініканці відомі, в історії , поширенням молитви Розарію. Яка ваша думка про таку молитву ?
Як домініканець, я зобов’язаний молитись Розарій кожного дня і мені трохи ніяково визнати те , що я не є хорошим домініканцем, в цьому сенсі, оскільки мені не вдається молитись Розарій щодня. Ще одна річ, яку можу сказати: для мене молитва Розарію завжди була молитвою для слабких. Але коли це починає стосуватись мене особисто, завжди є періоди серйозних тривог і у тих обставинах, Розарій для мене наче рятівна мотузка. Так , як потрібні нам мотузки, коли ми хочемо піднятися на гору, так ми потребуємо і молитву Розарію. Священник, завдяки якому я познайомився з чином Домініканців, був великим вчителем схоластики, справжнім томістом, ще тих часів та новітнім схоластом, який просто захоплював мене своїм інтелектом, як теолог , але водночас, як палкий прихильник розповсюдження молитви Розарію. Це і є саме тим, що ще більше наблизило мене до чину домініканців. Це те, що дало мені поштовх, 14-річному юнаку. З одного боку це – освіченість того хто зацікавлений і має знання у філософії та теології, з іншого – повна відданість Богові. Для мене – це основні риси, якими можна охарактеризувати чин Домініканців . Зразковими прикладами є трактат Фоми Аквінського «Сума теологій» та молитва Розарію.
В осередку парафії, де вчора Вас сердечно та радісно вітали Францисканці, Ви сказали, що хотіли б ближче ознайомитися із посланнями Богородиці. Чи не могли б Ви пояснити, що саме маєте на увазі?
Я завжди дивувався ( своєрідним ) пасторальним методам Богородиці, коли Вона передає свої послання. Це суттєво відрізняється від тих методів та теологічних настанов, якими керується Церква.І ось як я собі уявляю тодішні події в Лурді: єпископ Тарбу мабуть мав свої погляди та міркування, а тут сама Богородиця з’являється без попередження місцевого парафіяльного священника чи єпископа, і не де-інде, а в якійсь печері гори біля річки, де навіть люди не ходять, та ще й предстає перед якоюсь неграмотною дівчинкою, яка навіть пояснити не може, що таке Свята Трійця, бо не не мала відповідної освіти.Але Богородиця з’явилася саме їй, і саме через неї передала чіткі настанови, що далі робити, що передати священникам, влаштувати молитовну ходу, побудувати капличку….А потім наказала відгорнути землю, і звідти почало бити джерело…План Богородиці був дуже чітким і зрозумілим. Вона все знала наперед, чого не знала і не передбачала Церква. Проте саме ця подія змінила як французьку церкву, так і весь світ.У Ватикані є Лурдський грот, напроти якого молиться Папа Римський. Такі гроти є в багатьох куточках світу, і люди ходять туди і моляться, виконуючи волю Богородиці. І все це завдяки маленькій дівчинці Бернадеті – візіонерці. Навіть Церква це визнала. От я і подумав, що хотів би побачити як все це виглядає в Меджугор’є, як Матір Божа наставляє нас крок за кроком, і які відчуття мали люди ще тоді, коли тільки все починалося, у 1981 році.
Чому Матір Божа з’явилася саме там, на тому крутому пагорбі, купці лякливих дітей та почала давати їм настанови як жити, і так вже триває стільки років?
Я насправді глибоко вражений. Неодмінно треба згадати і про Її пасторський вклад, адже я можу з впевненістю стверджувати, що Вона є найкращим теологом в цілому світі.В Латинській Америці вона сприяла появі цілим християнським місіям, бо з’явилася у Гваделупі простому індіанцю! І саме через нього передала послання єпископу,а не навпаки. І таких прикладів по всьому світові безліч. Ось про що мали б задуматися теологи.Багато віруючих втрачають свою віру через категоричну поведінку свого місцевого єпископа, і це використовують як відмовку, щоб відлучитися від церкви. Латинська Америка просто пронизана чередою Об’явлень у Гваделупі, так само і це місце наповнено неймовірною енергетикою. Так чи інакше, кожен боязкий віруючий тут почуватиметься впевнено і захищено від різного роду людського скепсису та висміювань.Я думаю, що в цьому ключі ми не повинні мати жодного страху.Матір Божа навіть тут виступає найкращим дипломатом. Вже тоді в Кані Галілейській вона все організувала найкращим чином. Вона знає як долати труднощі, і робить це вже багато сторіч поспіль.Вона мовить: «Робіть так, як Він вам каже!» Очевидно, що вона радить слухати Церкву. Верховна влада в Церкві належить Святому Престолу, Святому Отцю та Конгрегації Доктрини Віри, що є найважливішою в питаннях віри та моралі.Верховна влада Церкви давала нам настанови безпосередньо не від Папи Римського, а від імені Конгрегації Доктрини Віри, яка підтвердила слова югославських єпископів, і що безсумнівно застосовується тепер у Меджугор’єЯ завжди наголошував, що ці настанови є дуже важливими, і три принципи звідти є досі актуальними. З цим я пов’язую свій приїзд. Власне в цьому сенсі, що я приїхав саме сюди немає нічого дивного.Святий Престол відповідно до Свідчень Єпископів 1991 року говорить наступне.
По- перше: Non constat de supernaturalitatae.Цей вираз рідко вживають. Він означає надприроднє похоження подій, які не є підтвердженими. Це класичне трактування церковних доктрин. Йде мова не про те, що надприроднє не існує, але про те, що його походження повністю не доведене. І через таку просту причину, я підтримую це пояснення.Я являюсь членом Конгрегації Доктрини Віри, і зрозуміло,що я дотримуюсь єдиної думки Церкви. А саме поки феномен триває, Церква має право ще його досліджувати і не поспішати із вирішальним вердиктом, оскільки подібного ще не траплялося в минулому. Події в Лурді та Фатімі спочатку відкидалися Церквою, але потім вона їх визнавала зрештою. Зараз чи пізніше те саме буде із Меджугор’є. Однак в цьому випадку ми б хотіли надати цілковите право Богородиці сказати Своє слово.По-друге, офіційних паломницв до Меджугор’є не організовують, відповідно я не можу привезти сюди людей із своєї єпархії. Це пов’язано із тими речима, про які згадував вище.Офіційного визнання Церквою поки немає, хоча існування надприроднього не заперечується. Тобто Церква ані спростовує, ані підтверджує ці події.По-третє, Церква разом із югославськими єпископами переконана в тому, що потрібно слідкувати за паломницвам в Меджугор’є та допомагати.Насправді допомога священників для прочан повинна існувати, і власне тому багато хто робить це, наприклад Віденська спільнота, яка піклується про прочан, супроводжує їх під час паломництва і навіть допомагає опісля.Думаю, справи у Меджугор’є і надалі будуть просуватися, адже Церква, Матір Божа та Сам Вчитель сприяють цьому. Я просто порадив би набратися терплячості. Матір Божа вже майже 29 років терпляча з нами. Вона безпосередньо виказує Свою присутність, дбає про парафію у Меджугор’є та численних прочан. Тож будьмо просто терплячими і мирно чекати. Для нас 29 років може бути насправді довгим відрізком часу, але аж ніяк не для Бога!Насправді неймовірним є те, що візіонери раз на рік і до кінця свого життя мають Об’явлення. Я вірю в те, що Богородиця є величною та абсолютною. Вона говорить від імені Бога, а її наміри та бажання співпадають із намірами та бажаннями Святої Трійці. Якщо Вона виказуватиме свою присутність саме у такий спосіб, навіть навічно, значить для цього є причини. Проте вже зараз ми бачимо, що протягом цих 29 років Меджугор’є не втратило свої значущості ні на мить.Ба більше, як вчора сказали Францисканці, навіть якби Об’явлення припинилися, навіть якби вже не було цих надприродніх феноменів, люди все одно будуть сюди приїжджати, оскільки тут надзвичайно сильно відчувається присутність Христа та Богоматері.Так саме як і в Лурді, де Об’явлення припинилися 150 років тому, але присутність Богоматері досі відчувається. Стільки людей відчули розраду та полегшення, відчули Її присутність. Нещодавно я знову був свідком таких подій: чоловік пішов до гроту помолитися вночі на місці, де мала Об’явлення Бернадета , та вигукнув: «Вона тут!» І це траплятиметься знову і знову. Це неймовірно приємно відчувати всю цю благодать, яким сповнене це місце, завдяки благословенню Богородиці.
