Ми вже обговорюємо питання
залучення єпископів до
світової Церкви не тільки приїздом сюди, але і їхньою участю в
організації поїздки молодих людей на молодіжний фестиваль у Меджуґор’є, а також
в організації інших паломництв від своїх єпархій, чим активно займаються зараз
миряни та священники. Ми повинні досягнути
моменту, коли єпископи будуть єдиними, хто організовує прощі для своїх вірних
до Меджуґор’я, а це й буде правдивим
Маріїним посвяченням, яке має бути з Христом
у центрі."Моя думка щодо цьогорічного молодіжного фестивалю є дуже позитивною, вона стосується як тих, хто говорив і свідчив, так і тих, хто їх представляв. Я дуже задоволений усім тим, що було запропоновано молоді. Варто зазначити, що оптимістично й позитивно сприйняв реакцію молоді на запропонован їй програми та катехизації. Наприклад, фестиваль офіційно закінчився в понеділок, проте тисячі людей усе одно відвідали святу Месу на горі біля Хреста зранку у вівторок, а наступного ранку церква також була переповнена.
У Боснії і Герцоговині я вже 6 років й ознайомлений із молодіжним фестивалем, та не тільки тому, що брав у ньому участь. На фестивалі я лише вдруге, але зустрічався із францисканцями, які служили тут. Із зустріччю апостольського візитора, особа отримує ще одну пасторську науку. Це не є ізольована подія, а подія, яка повинна бути включена в пасторську дбайливість про парафію в Меджугор'ї.
Тому суттю Молодіжного фестивалю є катехизм і молитви... Молитва є серцем цілої події. Це все загалом пробуджує серця молоді, дітей, старших... Це пасторська подія, і дуже важливим було те, що відкриття відбулось від імені Церкви. У попередні рази це було більш приватна зустріч, обмежена цим краєм. Зараз насправді це вже не просто випадок. Правда, більше не повинно так бути",- сказав монсеньйор Пезутто. Разом із ним був апостольський візитор, який виконує спеціальну роль для парафії Меджугор'я, а також архієпископ Генрик Хозер, який сказав, що всі присутні на молодіжному фестивалі "відчули, як дихає світова Церква".
Це не тільки питання світового масштабу для Церкви на загальноприйнятому рівні, а насамперед це стосується молодих людей, які прийшли сюди, сповнені надії, ентузіазму й радості. Цей молодіжний фестиваль підтвердив свою якість і щодо динаміки, і щодо змісту. Існувало щось таке, що підтримувало постіний ріст, не лише на рівні організації, але й на рівні самої суті. Програма молодіжного фестивалю є духовною. Ми спостерігали за цими тисячами молодих людей, які годинами стояли на плато перед церквою.
Вони слухали свідчення, молитви, слідкували за вервицею та Месою - центральним моментом цілої програми. Годинами вони сиділи, інколи танцювали, щоб трішки розімнутися і змогти продовжувати молитися, кожен міг бачити глибоке світло в них і те, що вони були задоволені. Ідеться не тільки про молодь і людей, які були присутні там фізично: завдяки медіа майже три мільйони людей дивилися пряму трансляцію Молодіжного фестивалю по телевізору. Також я б хотів наголосити на ще одному моменті - це присутність пасторів Церкви серед вірних, які були тут. Протягом Молодіжного фестивалю тут були 14 пасторів, церковних чиновників, кардиналів, архієпископів та єпископів, серед них троє представників Папського Престолу. Підсумовуючи, я лише можу сказати, що ми всі дійсно щасливі, тому що Молодіжний фестиваль набув усесвітнього значення", - сказав архієпископ Хозер, передаючи думки церковних чиновників, які брали участь у Молодіжному фестивалі Меджугор'я.
"Найперша реакція і найперша річ, про які я повинен сказати, - це те, що єпископи, архієпископи й кардинали з Рима та інших місць спершу були здивовані. Вони відкрили незнану реальність, яка була захована. Вони були дуже зворушені, чутливі під впливом атмосфери, яка панувала на Молодіжному фестивалі, під впливом ентузіазму й радості, які виявила молодь. Вони були зачаровані тим умінням, яку показала молодь, - перебувати в цілковитій тиші, це та молодь, яка безперестанку живе в шумі, із навушниками у вухах. І найбільше торкнулося кардиналів та єпископів те, як реагували молоді люди на катехизацію. Створювалося враження, що вони сидять тихо, тому що нудно, це була абсолютна тиша, та як тільки закінчилась наука – вони вибухали оплесками, а це свідчить про те, що молодь уважно слідкувала й слухала, що говорили.
«Кожен помітив два особливі факти Меджуґор’я. Перший, про який ми вже згадували, - це Сповідь. Сповідали 700 священників - протягом дня, годинами. Інший потужний аспект – це Адорація Пресвятих Тайн та вшанування Хреста – літургійні практики, які повністю зникли разом із Сповіддю у решті світу. Є ще третій аспект, на який звернули увагу, - це молитва на вервиці. Меджуґор’є є місцем, де Вервицю відмовляють кожного дня. Вервичка вважається у багатьох країнах молитвою для старших жінок, а тут ми бачимо молодих людей із вервичкою в руках», - сказав монсеньйор Хозер, а свідчення віри в Меджуґор’ї також торкнулося архієпископа Пезутто, який сказав:
«Сьогодні Церквою повинен бути взятий до уваги аспект свідчення. Я розглядаю Молодіжний фестиваль як формування, підготовку до свідчень і так само як справжнє свідчення. Це не просто повчання когось, як стати свідком, а можливість пережити це свідоцтво на досвіді. Ти розумієш, що цього результату можна досягнути тоді, коли це є робота в парі, якщо задіяні обидва полюси. Що таке два полюси? З одного боку, ми маємо священників, тих, які сповідають, проповідують і розмовляють із людьми, а з іншого – це вірні, у нашому випадку – молодь. Я мав можливість побачити ці два полюси тут, у Меджуґор’ї. Чи зауважили ви – під час моменту місії священники спустилися й пройшли серед молоді, молилися над ними? Але водночас ми бачили натовпи, які відкрились, щоб прийняти ці простягнуті руки, які молилися над ними. Для чого це все й чому ми це зробили у такий спосіб? Цей акт був важливий як для священників, так і для вірних. Такий жест означав для вірних і для священників те, що вони повинні тепер іти й свідчити. Сівдчення, які ми чули і які представили цими днями перед зовнішнім вівтарем, є не тільки для території даної церкви, а й для всієї парафії Меджуґор’я.
Хтось мені говорив, що ціла парафія Меджуґор’я, ціле місто стали церквою. Я кажу церквою через те, що тут відбувається: парафія немовби стала святим простором, де молились люди і де зустріли Бога. Вулиці стали церквою, бо ми бачили людей, які ходили вулицями з вервичкою в руках», - завершив апостольський нунцій у Боснії й Герцоговині Луїджі Пезотто. У той час архієпископ Генрик Хозер констатував той факт, як «молодіжний фестиваль дає послання всюму людству».
«Зараз інтенсивний час формування, формування розуму серця, і такий тип формування пропонується тут – уроки, катехизація не тільки для присутніх, а й для цілого світу; також усі учасники підкреслили якість катехизації, яку вони слухали в Меджуґор’ї. Фестиваль представив красу Літургії. У Літургію включено кілька елементів, які торкаються тебе… вони є дійсно рушійним досвідом… наприклад, стометрове полотно, наповнене молитвами молоді, яке піднесли й поставили перед вівтарем на початку святої Меси. Краса Літургії додатково підкреслюється музикою. Я хочу сказати, що це музика міжнародного хору й оркестру високого рівня. Хор і оркестр утворюють єдину одиницю, вони моляться. І щоб зробити декілька вправ, ці молоді люди, які годинами сиділи нерухомо, починають танцювати банси. Рухи і жести під супровід пісні й хору, і це не лише питання гімнастики.
Вищесказане демонструє цінність фестивалю. Варто відзначити великий, грандіозний внесок людей, які все організували. Наприклад, волонтери, молоді люди із молодіжної спільноти францисканців парафії Меджуґор’я, які виконують колосальну, велетенську роботу щодо організації всього, що тут відбулось. Внесок медіа є надзвичайний. Безперечно, важливим є також технічне обслуговування – та невидима ззовні робота, яка є головною. Так само ще залишилось згадати внесок парафіян, які своєю любов’ю й щедрістю роблять усе найкраще, щоб гарно прийняти в себе людей, які приїхали. Наші парафіяни в Меджуґор’ї також розуміють, що вони відповідальні за курс і плоди паломництв та паломників протягом цілого року. Молодіжний фестиваль – це прояв єдності. Приходять з цілого світу, із різних народів, культур, мов – і всі почуваються тут як сім’я. Фестиваль також об’єднує парафіян, парафію. Дякую за все, що було й що відбувається, багато паломників кажуть, що тут відчувається присутність… Хтось присутній, але невидимий. Ця присутність є такою, що всі паломники її тут відчувають», - сказав наприкінці архієпископ Генрік Хозер.
