Томас Тома Ласеллес, 20 річний молодий чоловік, який походить з Ньюкасл-апон-Тайн — міста на північному-сході Англії, народився з церебральним паралічем і більшу частину свого життя провів на інвалідному кріслі. Незважаючи на свою фізичну неповносправність, для цього молодого чоловіка немає таких проблем, яких він не міг би вирішити. Меджуґор’є – це для нього другий дім, місце, де здійснюються його мрії.
Томас був нашим гостем в програмі на радіо «Mir» Меджуґор’є і сказав наступні слова: «Я народився з діагнозом церебрального паралічу і є одним із двох двійнят, який вижив. У мене є 2 старші сестри. Якщо описувати своє життя з обмеженими можливостями, тобто неповносправністю, то спочатку мені вдавалося ходити з ходунком. Після цього в мене було 3 операції і вони були невдалими. Через це я уже з 2008 року – на інвалідному кріслі. Ніколи не дозволяв своїй неповносправності змусити мене втратити активність в житті. Отримав велике благословення від Бога, що маю священика, який завжди поруч зімною і веде весь цей час духовно. Якщо говорити про неповносправність, я би міг жити думаючи про всі ці речі, яких я не маю та не можу зробити, але натомість намагаюсь радіти життю, цілеспрямовано спостерігаючи за ним. Я стараюсь бачити те, що робить моє життя більш змістовним та радісним, у порівнянні з іншими людьми, бачити все те, що надає ще більшого сенсу мого перебування тут на Землі.
Мене запросив Отець Сенан Раян, клерик з Ірландії. В той час ми часто спілкувалися через Skype, і наші розмови були дуже довгими. Я розповідав йому про своє покликання і про все, що відчував в своєму серці. Якось я запитав у нього, де він збирається провести свої канікули. Він відповів, що планує приїхати сюди і я, пожартувавши, запитав, чи можу поїхати з ним. Цей жарт згодом став реальністю. Так я потрапив в Меджуґор’є і тиждень, який провів тут був для мене просто дивовижним. Я отримав так багато дарів та благодатей, що неможливо описати словами, те що трапилося зі мною впродовж цього одного тижня. Тоді відчув бажання в своєму серці повернутися сюди знову і якнайшвидше. Я знав, що не хочу уже їхати в паломництво і бути частиною групи, тобто бути оточеним іншими людьми. Хотів просто більше перебувати в тиші, на одинці з Богом, сам з собою.. Я відчув, що це потрібно мені, так як потребував більше пізнати Ісуса та Марію. Це був грудень 2016 року коли я вирішив взяти відпустку. І це був незвичайний досвід, так, як вирішив залишити свою роботу і я знав це було правильне рішення. З літа минулого року я в Меджуґор’є майже постійно. Кожних кілька місяців їду в Англію на декілька тижнів, але завжди повертаюся сюди. Я ніколи ще не був таким щасливим, як тут. Все, що я маю, це завдяки Божій Благодаті.
Зустрічаю багато людей, які допомагають мені і також у мене є хороші стосунки з місцевими священиками. Кожного дня намагаюся бути досить спостережливим, щоб зрозуміти, яку ж мрію має Бог Отець щодо мене в моєму житті» – сказав Томас, який є вражений кількістю сповідей у Меджуґор’є.
Наприкінці паломництва він подякував усій парафії, особливо молоді, яка тут служить: «Я дякую усім, особливо тим, хто допомагає мені підніматися на Гору Хреста та відчуваю велике братерство. Дуже вдячний Богові за те, що можу перебувати тут на цій парафії, в оточенні цих чудових людей, монахинь та священиків, зокрема за присутність о. Маринко Шакоти, який дуже допомагає мені духовно. Це є величезні милості та подарунки для мене».
