Після 42 років очікувань Kiseljak (маленьке містечко в центральній Боснії) скоро буде радіти францисканському новопресвітеру. Головним священнослужителем під час меси з чином свячень буде Отець Julijan Madžar, член Францисканської Провінції Боснії Argentum, який тимчасово служить в Ovcarevo. Він із 1991 року народження, 19 червня 2016 р.Б. був висвячений у диякони помічником Єпископа Banja Luka, Монсеньо́ром Marko Semren. 27 листопада, 2016 р.Б. у першу неділю Адвенту, був висвячений кардиналом Vinko Puljic у священики. Він був нашим гостем на радіо «МІР» Меджуґор’є. Розповів про те, як домопогло йому Меджуґор’є у життєвій мандрівці та утвердженні в цьому нелегкому виборі в житті – у виборі священства. Для нього, як він сказав, це було найбільшим чудом, яке подарувало йому Меджуґор’є. Ось, що сказав отець Юліан: «Коли закінчився мій 5-й рік навчання в семінарії, у мене почали з’являтися певні сумніви і нерішучість. Думав, що мені робити далі, чи справді маю бути священиком? Я просив свого Провінціала, щоб він дав мені деякий час подумати над усім цим і згодом я отримав дозвіл. Протягом періоду роздумів я відчував, що перебував у безперервному пошуку, але не знав, що саме я шукаю. Пригадую, на той час, парафіяльним священиком був Отець Damir Pavic і він порадив мені поїхати в Меджуґор’є, у місце, яке я звик відвідувати. З однієї сторони, ця поїздка нічим особливим не вирізнялася. Весь день падав дощ, але ми раптом захотіли піднятися на Гору Об’явлень. Піднявшись на вершину гори я просив Бога дати мені знак, щодо того, що я маю робити. Я думав, що обманюю кожного: себе, своїх батьків, Провінціала. Коли ми прийшли до Гори Об’явлень, там було лише декілька людей. Коли усі пішли геть, залишився я і лише 2-є моїх друзів. Був такий момент там, ніби все зупинилося, ніби Небо відкрилося. Я відчув в той момент, наче мене огорнуло якесь тепло і це був знак, що я повернувся до дому», – сказав Отець Юліан, який після запрошення Отця Damirа потрапив сюди знову. Я приїхав, щоб відвідати семінар, який проводив Отець Любо Куртовіч. Просто не знаю, як описати ці 5 днів, проведені тут в Меджуґор’є у той час… Мені бракує слів. Коли я був там, я вперше в житті відкрився для Бога, почув Його близькість, і раптом я зрозумів, що саме я маю робити в житті. Одного дня, ми піднялися на Гору Об’явлень і я молився до Богородиці, щоб Вона допомогла мені.
Саме тоді, я почув про Меджуґор’є певну першочергову інформацію для мене, яка мене навіть збентежила трохи… Коли я приїхав додому, усі помітили, що я був інший. Я відчував, що це все Бог зробив для мене й так і сказав їм, що це не моя заслуга. Для мене це було найбільшим чудом Меджуґор’є. Спокій та впевненість, які я отримав після цього, мене не покидають і це додає мені відваги. Я планую організовувати паломництва в Меджуґор’є із моєї майбутньої парафії, так як вірю, що це є місцем зцілення для кожного, після того, як і сам отримав допомогу там. Дякую Богу за те, що дав мені Меджуґор’є», – сказав отець Юліан.
