Залко Бабич – тренер
хорватської національної команди з гандболу. На європейському чемпіонаті, який
нещодавно проходив у Польщі, його команда
виграла бронзову медаль.
4 лютого 2016 р. Б. він приїхав у Меджуґор’є для того, щоб подякувати Цариці Миру за все, що вона зробила для нього. Спочатку він зустрівся з фра Марінко Шакотою, який є парафіяльним священиком і тоді дав своє інтерв’ю на радіостанції «Мір». Бабіч розповів про той досвід, який отримав в Меджуґор’є, а також про важливість віри та роль Богородиці в його житті.
«Я приїжджаю в Меджуґор’є уже із 1997 року. В цей час я отримав величезний дар – дар вміти прощати. Я наближався все ближче і ближче до Богородиці і моє життя поступово стало змінюватись. Завжди залишав Меджуґор’є з особливою радістю в серці. І глибоко в своєму серці відчував бажання дякувати Богородиці за усю допомогу, яку Вона дала мені у житті, незалежно від професійного успіху чи його відсутності. Я приїздитиму в Меджуґор’є навіть, якщо не здобуду перемоги врешті решт!», – сказав Бабіч. Коли йому поставили запитання, що б він порекомендував своїм слухачам, він говорив про молитву Розарію, Святу Месу та Сповідь.
Нагадуємо, це саме той тренер, який публічно висловлювався про Меджуґор’є в своєму 1-му інтерв’ю після хорватської перемоги та такого важливого матчу із Польщею. Він сказав нам яким це чудом була ця перемога, яка надійшла до них із Меджуґор’є! Також він подякував Ісусу за все, що відбулося. Це було публічним свідченням його віри: «Я лише поділився тим, що було в моєму серці. Я намагаюся жити посланнями Богородиці, так, як мені це вдається і в цьому немає нічого дивного. Ми, хорвати, завжди молилися до Богородиці і любили її. Пресвята Богородиця є в моєму серці. Вона допомагає мені і я ніколи цього не заперечуватиму. І відчуваю, що мушу це сказати публічно. Кожного разу, коли я приїжджаю в Меджуґор’є, я відчуваю, що Господь мене любить великою Любов’ю, коли маю змогу піти до сповіді, шукати допомоги в Марії та Ісуса, усе з метою, щоб стати кращою людиною».
Ось, що сказав Бабіч про Європейський Чемпіонат з Гандболу: « Польща стала великим досвідом для мене та моїх гравців. Ці молоді гравці надзвичайно добре справлялися з роботою і їх любов до хорватської команди та людей була очевидною. Виграш бронзової медалі був великою винагородою та підбадьоренням для всіх нас, незалежно від того, хто грав і хто тренував команду. Це додає надії та доводить, що хороша робота та самопожертва може досягти неможливого. Я уже сказав, що медаль – це щось надприроднє, це Боже чудо! Я не знаю, чому ми отримали таке натхнення під час гри і чи повториться це ще коли-небудь ще раз… І я не можу і не хочу навіть думати про це. Та я , як і усі інші є свідком того, що там сталося справжнє чудо.».
Наша національна команда з гандболу перед початком Європейського Чемпіонату приступила до сповіді та перед своєю поїздкою у Польщу отримала Боже благословіння.
