Мучч. Агапія і шістьох ін
Іс. 40, 18-31
18. Кому ви хочете уподобити Бога? Який образ йому надати? 19. Мистець виливає образ кумира, що золотар золотом покриває й срібні ланцюжки чіпляє; 20. а хто на такий принос не спроможний, вибирає дерево негниюче, вишукує мистця-умільця, щоб поставити непорушне божище. 21. Чи ви ж не знаєте, чи ви не чували? Чи ж вам не сказано від початку? Чи ви ж не зрозуміли вже від заснування світу? 22. Це він – той, що над земним кругом возсідає; і мешканці його, мов сарана для нього. Він простирає небо, як намітку, він розпинає його, мов намет на житло. 23. Він князів на ніщо обертає, а земні судді для нього – порожнеча. 24. Ледве посаджено їх, ледве посіяно, ледь їх пень у землі вкорінився, а він дихнув на них, і вони сохнуть, і буревій несе їх, мов солому. 25. Кому ж ви хочете мене вподобити, щоб я був йому подібний? – каже Святий. 26. Підійміть угору ваші очі й подивіться! Хто створив усе це? Той, хто виводить військо їх за лічбою і кличе усіх їх на ім'я. Сила його така велика й міць така потужна, що ні одного не бракує. 27. Як же це ти, Якове, говориш як, Ізраїлю, кажеш: «Доля моя від Господа закрита, право моє забув мій Бог?» 28. Чи ти ж не знаєш, чи ти не чував? Господь – Бог вічний, творець кінців землі: він не втомлюється, не знемагається, розум його недослідимий. 29. Він дає змореному силу, він знеможеному додає міць. 30. Навіть і молодь утомлюється, знемагає, і юнаки-вояки підупадають, – 31. ті ж, що на Господа вповають, відновлюють сили, немов орел, здіймають крила, біжать, не знають утоми, ідуть уперед, не знемагають.
Бт. 15, 1-15
1. Після того, що сталося, було таке слово Господнє до Аврама у видінні: "Не бійсь, Авраме; я тобі щит. Твоя нагорода буде вельми велика." 2. Аврам же відповів: "Владико Господи, що даси мені? Я ходжу бездітним, і господарем дому мого стане Елієзер з Дамаску." 3. Далі сказав Аврам: "Ось ти не дав мені потомства і хтось зо слуг мого дому стане моїм спадкоємцем." 4. Тож знову слово Господнє було до нього: "Не він буде твоїм спадкоємцем, а те, що вийде з твого лона, буде твоїм спадкоємцем." 5. І вивів він його надвір і мовив: "Глянь же на небо і злічи зорі, коли можеш їх злічити!" І сказав до нього: "Таке буде твоє потомство." 6. І повірив (Аврам) Господеві, й він зарахував йому те за праведність. 7. Потім сказав Господь до нього: "Я – Господь, що вивів тебе з Уру Халдейського, щоб дати тобі оцю землю в посідання." 8. Він же відповів: "Владико Господи, по чому я знатиму, що я її посяду"? 9. Тоді сказав Господь до нього: "Візьми мені трилітню ялівку і трилітню козу і трилітнього козла і горлицю та голубеня." 10. Появив він йому все те, порозтинав надвоє і поклав кожну половину навпроти другої, а птиць не розтяв. 11. Злетілись хижі птахи на ті трупи, але Аврам прогнав їх. 12. Коли ж; заходило вже сонце, глибокий сон опав на Аврама, жах і велика темрява налягла на нього. 13. І сказав Господь до Аврама: "Знай певно, що твої потомки будуть чужинцями в землі не своїй; будуть рабами, і гнітитимуть їх чотириста років. 14. Та над народом, в якого вони будуть рабами, я вчиню суд, і вони вийдуть звідтіля з майном великим. 15. Ти ж підеш до твоїх батьків у мирі, й тебе поховають у старості щасливій;
Прип. 15, 7-19
7. Мудрих уста поширюють науку, | не так бо – серце безумних. 8. Жертва злих – гидота Господеві; | молитва ж праведних йому угодна. 9. Огидна Господеві дорога злого; | того ж, що по правді ходить, він любить. 10 Сувора кара тим, хто зо стежки збочує; | хто ненавидить напоумлення, той загине. 11. Шеол і Аваддон перед Господом (відкриті); | тим більше – серця синів людських. 12. Глузовник не любить тих, що його картають; | до мудрих він не піде. 13. Веселе серце звеселяє обличчя; | а як журба на серці, то й душа ниє. 14. Розумне серце шукає знання, | уста ж безумних живляться дурнотою. 15. Усі дні погані в сумного, | веселе ж серце завжди бенкетує. 16. Ліпше трохи в Господньому страсі, | аніж великі скарби у тривозі. 17. Ліпше миска капусти, та з любов'ю, | ніж віл годований, та з ненавистю. 18. Гаряча людина здіймає сварку, | а лагідна втихомирює незгоду. 19. Лінивого дорога немов устелена терням, | а стежка праведних гладенька.
