† Ап. Томи
Апостол
Еф. 5, 25-32.
25. Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, 26. щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом, 27. щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна. 28. Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла; бо хто любить свою жінку, себе самого любить. 29. Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як і Христос Церквою, 30. бо ми – члени тіла його. 31. Тим то покине чоловік свого батька і свою матір, і пристане до своєї жінки, і вони обоє будуть одне тіло. 32. Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву.
Євангеліє
Лк. 4, 1-15.
1. Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню, 2. де сорок день його спокушав диявол; і протягом тих днів Ісус не їв нічого. Коли ж вони скінчились, він зголоднів. 3. А диявол йому й каже: "Якщо ти Син Божий, скажи оцьому каменеві, щоб став хлібом.” 4. Ісус озвався до нього: "Писано, що не самим лише хлібом житиме людина.” 5. Тоді диявол вивів його високо, показав йому в одну мить усі царства світу, 6. і сказав до нього диявол: "Я дам тобі всю цю владу й славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу. 7. Тож коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде.” 8. Ісус у відповідь сказав до нього: "Писано: Ти будеш поклонятись Господові, Богові твоєму, і йому єдиному служити.” 9. Потім він повів його в Єрусалим, поставив на наріжнику храму й сказав до нього: "Коли ти Син Божий, кинься звідсіль додолу; 10. писано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе, щоб тебе зберігали; 11. і: Вони знімуть тебе на руки, щоб ти, ногою своєю не спіткнувсь о камінь.” 12. Але Ісус озвавсь до нього: "Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога твого.” 13. І скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу. 14. Ісус у силі Духа повернувся в Галилею, і чутка про нього рознеслась по всій околичній країні. 15. Він навчав по всіх їхніх синагогах, і всі його хвалили.
Апостол
1 Кор. 4, 9-16.
9. Мені бо так здається, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям. 10. Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні; ми немічні, ви ж – міцні; ви славні, ми ж без чести. 11. До сього часу ми голодуємо і спраглі і нагі; нас б'ють, і ми скитаємось. 12. Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо; 13. нас ганьблять, а ми з любов'ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі. 14. Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. 15. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі. 16. Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками.
Євангеліє
Йо. 20, 19-31
19. А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, – а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, – увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!» 20. Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа. 21. І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас.» 22. Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого! 23. Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються.» 24. Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвисько Близнюк, не був з ними, коли то прийшов був Ісус. 25. Тож повідали йому інші учні: «Ми Господа бачили.» Та він відрік: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, – не повірю!» 26. По вісьмох днях знову були вдома його учні, а й Тома з ними. І ввіходить Ісус, – а двері були замкнені! – стає посередині та й каже: «Мир вам!» 27. А тоді промовляє до Томи: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, – а віруючий!» 28. І відказав Тома, мовивши до нього: «Господь мій і Бог мій!» 29. І каже йому Ісус: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» 30. Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очу своїх учнів. 31. А ції -списано, щоб увірували ви, що Ісус – Христос, Син Божий, а вірувавши, – щоб мали життя в його ім'я.
