Прор. Самуїла
Апостол
2 Кор. 4, 13-18.
13. Та мавши той самий дух віри, про який написано: «Я вірував, тому й говорив», – то й ми віримо, тому й говоримо; 14. бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, – воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами. 15. Бо все це ради вас, щоб розмножена благодать через багатьох збагатила подяку на славу Божу. 16. Ось чому ми не втрачаємо відваги: хоч наша зовнішня людина занепадає, однак наша внутрішня обновлюється день-у-день. 17. Бо те, що одну мить триває, – наше легке горе – готує нам понад усяку міру вічну ваготу слави, 18. нам, що дивимося не на видиме, а на невидиме. Видиме бо – дочасне, а невидиме – вічне.
Євангеліє
Мт. 24, 27-33; 42-51.
27. Як блискавка, що на сході блисне й вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Чоловічого Сина. 28. Де бо є мрець, там і орли зберуться. 29. Негайно по тих днях скорботних сонце затьмиться, місяць не дасть більше свого відблиску, зорі падатимуть з неба і захитаються небесні сили. 30. Тоді на небі з'явиться знак Сина Чоловічого, і тоді заридають усі племена землі й побачать Чоловічого Сина, що надходитиме на небесних хмарах з потугою та славою великою. 31. Він пошле своїх ангелів із сурмою вельми голосною, і ті зберуть вибраних його з чотирьох вітрів, від одного аж до другого кінця неба. 32. Від смоковниці навчіться притчі. Коли віття її стає м'яке й вона листя виганяє, ви знаєте, що близько літо. 33. Отак і ви: коли це все побачите, знайте, що він уже близько під дверима. 42. Чувайте отже, бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде. 43. Знайте те, що коли б господар відав, у яку сторожу прийде злодій, пильнував би він і не дав би підкопати свого дому. 44. Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте. 45. Котрий є вірним та мудрим слугою, що його пан настановив над челяддю своєю давати їм поживу своєчасно? 46. Щасливий той слуга, як його пан, повернувшися, знайде його при роботі. 47. Істинно кажу вам, що він поставить його над усім своїм маєтком. 48. Коли ж той злий слуга скаже в своєму серці: Мій пан бариться, – 49. та й почне бити своїх товаришів-слуг, їсти та пити з п'яницями, – 50. то прийде пан того слуги за дня, якого він не сподівається, і за години, якої він не знає, 51. та й розітне його надвоє і долю його з лицемірами покладе. Там буде плач і скрегіт зубів.”
