† Рівноапп. Кирила і Методія, учит. слов'янАпостол
Діян. 10, 21-33
21. Зійшов Петро до тих мужів і мовив: «Ось я! Я той, кого ви шукаєте. Яка причина вашого приходу?» 22. Ті відповіли: «Корнилій сотник, муж праведний і богобоязливий, доброї слави в усього юдейського народу, був святим ангелом повідомлений покликати тебе до свого дому й послухати слів твоїх.» 23. Отже, він запросив їх до себе та прийняв їх. Другого дня він устав і рушив з ними; дехто з братів з Яффи теж пішли з ним. 24. Наступного ж дня він увійшов у Кесарію. А Корнилій, скликавши рідню та близьких приятелів, чекав їх. 25. І саме як Петро входив, Корнилій вийшов йому назустріч і, припавши йому до ніг, уклонився. 26. Петро ж підвів його, кажучи: «Встань, бо я теж людина.» 27. І, розмовляючи з ним, увійшов до середини, знайшов багато зібраних, 28. і до них промовив: «Ви знаєте, що юдеєві не дозволено приставати до чужинця чи входити до нього. Та Бог мені об'явив, що не слід уважати ніяку людину за погану чи за нечисту. 29. Тому я без вагання прибув на ваш поклик. Питаю, отже, з якої причини ви по мене посилали?» 30. Корнилій відповів: «Ось уже четвертий день, як я о цій годині, о дев'ятій, молився у своїй хаті, аж ось передо мною став чоловік у сяючій одежі 31. і мовив: Корнилію, твоя молитва вислухана і твої милостині згадані перед Богом. 32. Пошли, отже, в Яффу і приклич Симона, що зветься Петром. Він перебуває в хаті Симона гарбаря, край моря. 33. Я зараз же послав по тебе, і ти добре зробив, що прийшов. І оце тепер ми всі перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що Господь тобі наказав.»
Євангеліє
Йо. 7, 1-13
1. І по тому ходив Ісус Галилеєю; він не хотів більше ходити Юдеєю, бо юдеї бажали убити його. 2. Наближалося ж юдейське свято Кучок. 3. Отож мовили до нього брати його: «Йди таки в Юдею звідсіль: нехай і учні твої побачать діла, що їх ти робиш. 4. Ніхто бо не чинить нічого тайно, коли сам явним бути бажає. Якщо ти таке робиш, то і яви себе світові.» 5. Навіть і брати його, отже, не вірували в нього! 6. Тоді Ісус відказав їм: «Ще мій час не надійшов, для вас же пора – завжди готова. 7. Не може світ вас ненавидіти, – а мене він ненавидить, бо я свідчу проти нього, що діла його лихі. 8. Тож ідіте ви на свято. Я на свято тепер не піду, бо не сповнився ще час мій.» 9. Мовивши так до них, залишився у Галилеї. 10. Та коли брати його пішли на свято, то й він так само пішов, однак не явно, а наче потай. 11. Юдеї ж шукали його на святі, питалися: «Де він?» 12. І говорили багато про нього люди між собою: одні твердили, що він добрий, а інші відказували: Ні, – він лише народ туманить. 13. Однак ніхто не говорив про нього явно – зо страху перед юдеями.
Апостол
Євр. 7,26-8,2.
26. Якраз і годилося, щоб ми мали такого первосвященика непорочного, відлученого від грішників і вищого за небеса, 27. який не має потреби, як архиереї, щодня приносити перше за власні гріхи жертви, а потім за гріхи народу, бо він зробив це раз, принісши себе самого в жертву. 28. Закон бо настановляє архиєреями людей, немочі підлеглих, а слово клятви, що було після закону, настановляє Сина, що навіки досконалий. 1. Головна ж річ нашої бесіди та, що ми маємо такого архиєрея, який возсів на небі по правиці престола Величі, 2. служителя святині й справжнього намету, що його Господь спорудив, не чоловік.
Євангеліє
Йо. 10, 9 – 16
9. Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько! 10. Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали. 11. Я – добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе. 12. Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, – бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує. 13. Бо він – наймит і не турбується вівцями. 14. Я ж – добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають. 15. Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець. 16. Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, – і буде одне стадо й один пастир!
