Муч. Матрони Солунської
Апостол
Євр. 8, 9 -12
9. не за завітом, що я уклав був з їхніми батьками в день, коли я вхопив їх був за руку, щоб вивести з Єгипетської землі. А що вони при моїм завіті не зосталися, то і я їх занехаяв», – говорить Господь. 10. Ось той союз, що я заключу з домом Ізраїля: «По тих днях, каже Господь, я, поклавши мої закони їм в ум, напишу їх у них на серці й буду їм Богом, а вони будуть моїм народом. 11. Ніхто не матиме потреби навчати свого співгромадянина, ніхто свого брата, кажучи: Пізнай Господа! Усі бо вони, від найменшого й до найбільшого, будуть мене знати. 12. Я бо буду милостив супроти їхньої несправедливосте, і їхніх гріхів не буду згадувати більше.»
Євангеліє
Мр. 7, 31-37
31. І знову, покинувши країну Тирську, прийшов через Сидон над море Галилейське у межі околиць Десятимістя. 32. І приводять йому глухонімого й благають його, щоб на нього руку поклав. 33. І взявши його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика; 34. а глянувши на небо, зідхнув та й каже: "Ефата", тобто: "Відкрийся!" 35. І зараз же відкрились його вуха, і розв'язалися зав'язі його язика, і почав він виразно говорити. 36. І наказав їм нікому про це не говорити. Та що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували. 37. І, зачудовані понад усяку міру, говорили: "Він усе гаразд учинив: і глухим дає слух, і мову – німим."
