Мучч. Акиндіна, Пигасія, Афтонія, Елпидифора й ін.
Послання апостола Павла до Ефесян 2:14-22
14 Бо він – наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, – своїм тілом 15 скасував закон заповідей у своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, 16 і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому. 17 Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; 18 бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі. 19 Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі, 20 побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос. 21 На ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі; 22 на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі.
Євангелія від Луки 8:41-56
41 Аж ось прийшов чоловік, Яір на ім'я, який був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він почав його просити зайти до нього в хату, 42 бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як він ішов туди, люди тиснулися до нього. 43 Аж тут жінка якась, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити, 44 підійшовши ззаду, доторкнулась краю його одежі й умить стала здоровою – спинилась її кровотеча. 45 Ісус спитав: "Хто доторкнувся мене?” А що всі відпекувались, Петро мовив: "Наставниче, то люди коло тебе юрмляться і тиснуться.” 46 Ісус же сказав: "Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.” 47 Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала. 48 Сказав їй Ісус: "Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!” 49 Він говорив ще, як приходить хтось від голови синагоги і каже: "Твоя дочка померла, не турбуй більш Учителя.” 50 Ісус почувши це, озвався до нього: "Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.” 51 Прийшовши до хати, він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Йоана та Якова з батьком та матір'ю дитини. 52 Всі плакали за нею і голосили. Він же мовив: "Не плачте, вона не вмерла, вона тільки спить.” 53 І ті сміялися з нього, бо знали, що вмерла. 54 А він узяв її за руку й голосно промовив: "Дівчино, пробудися!” 55 І дух її повернувсь до неї, і вона миттю встала. Тоді він звелів дати їй їсти. 56 Батьки ж її були здивовані вельми, та він наказав їм нікому не говорити, що сталося.
