Ап. і єв. Луки
1 Бо знаємо, що коли земне наше житло, намет, розпадається, то маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на небі. 2 Тому в ньому й зідхаємо, бажаючи надягнути поверх того наше небесне житло, 3 якщо будемо ще вдягнені, а не нагі. 4 Доки ми в цім наметі, -стогнемо під гнітом, бо не хочемо роздягнутися, лише – вдягнутися, аби те, що в нас смертне, було проглинуте життям. 5 Бог же, що створив нас саме для цього, він дав нам завдаток Духа. 6 Увесь час, отже, ми повні відваги і знаємо, що поки в тілі живемо, перебуваємо далеко від Господа, 7 – бо ходимо вірою, а не видінням, – 8 ми ж відважні й радше воліємо вийти з тіла, щоб жити біля Господа. 9 Тому й намагаємося з усіх сил йому подобатися: чи ми в тілі, чи поза тілом. 10 Всім бо нам треба з'явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле.
1 Коли Ісус скінчив усі слова свої до народу, який слухав його, ввійшов у Капернаум. 2 А був там в одного сотника слуга хворий, що мав умирати; він був дорогий для нього. 3 Почувши про Ісуса, він послав до нього старших юдейських, благаючи його, щоб прийшов і вирятував слугу його. 4 Прийшли ті до Ісуса й почали наполегливо його просити, кажучи: "Він достойний, щоб ти йому зробив це: 5 любить бо народ наш і збудував нам синагогу.” 6 І пішов Ісус з ними. Та як він уже недалеко був від дому, сотник вислав друзів, щоб йому сказати: "Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб ти зайшов під мою крівлю. 7 Тому я й не насмілився іти до тебе; але скажи лиш слово, й одужає слуга мій. 8 Бо й я чоловік, що стою під владою, маю вояків під собою і кажу одному: Іди, і той іде; а іншому: Ходи сюди, і той приходить; і слузі моєму: Зроби це, і той робить.” 9 Почувши це Ісус, здивувався ним, і, обернувшись, сказав до народу, що йшов за ним: "Кажу вам, що навіть в Ізраїлі я не знайшов такої віри.” 10 І коли послані повернулися додому, знайшли слугу здоровим.
5 Поводьтеся мудро з тими, що назовні, використовуючи нагоду. 6 Ваша розмова нехай завжди буде люб'язна та приправлена сіллю, щоб знали, як треба вам кожному відповідати. 7 Щодо мене, то вас повідомить про все Тихик, любий брат, вірний слуга і співробітник у Господі. 8 Його я до вас, власне, на те й вислав, щоб ви довідалися про наші справи та щоб він утішив серця ваші, 9 разом з Онисимом, вірним та любим братом, котрий є з-між вас. Вони скажуть вам про все, що діється тут. 14 Вітає вас Лука, любий лікар, та Димас. 18 Привіт моєю, Павловою, рукою. Пам'ятайте про мої кайдани. Благодать хай буде з вами!
16 Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене.” 17 Повернулись сімдесят два з радістю, кажучи: "Господи, навіть і біси коряться нам з-за твого імени.” 18 Він же сказав їм: "Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба. 19 Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – й ніщо вам не пошкодить. 20 Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі.” 21 Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив: "Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.
