Римо-католицький календар
П’ятниця у Великодній октаві
Перше читання
Діян 4, 1-12
Читання з Діянь Апостолів
Тими днями, коли Петро і Йоан промовляли до народу після того, як зцілився кульгавий, підійшли до них священики, начальник сторожі храму та садукеї, обурені тим, що вони навчали народ і проповідували воскресіння з мертвих в Ісусі. Вони наклали на них руки і посадили у в’язницю до ранку, оскільки був уже вечір. Проте багато з тих, які чули слово, повірили; кількість чоловіків сягала п’яти тисяч.
А наступного дня в Єрусалимі зібралися їхні начальники, старші й книжники; і Анна — первосвященик, і Каяфа, і Йоан, і Олександр, і всі інші, які були з первосвященичого роду; поставивши їх посередині, вони допитувалися: «Якою силою чи яким ім’ям ви це зробили?»
Тоді Петро, сповнений Святим Духом, сказав їм: «Начальники народу і старші! Якщо нас нині допитують про благодіяння недужому: через що він був врятований, то хай буде всім вам і всьому народові ізраїльському відомо: через Ім’я Ісуса Христа, Назарянина, якого ви розіп’яли, якого Бог воскресив із мертвих; через Нього оцей стоїть перед вами здоровий. Він є камінь, відкинутий вами, будівничими, — камінь, що став наріжним. І в нікому іншому немає спасіння, бо під небом немає іншого імені, даного людям, яким належить нам спастися!»
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 118(117), 1-2 і 4. 22-24. 25-27а (П.: пор. 22)
Ось став наріжним знехтуваний камінь
або: Камінь, який відкинули будівничі як непридатний, — він став наріжним
або: Алілуя.
Прославляйте Господа, бо Він добрий, *
бо Його милість навіки.
Нехай скаже Ізрáїль: «Його милість навіки!» *
Хай скажуть ті, які Господа бояться: †
«Його милість навіки!»
Камінь, який відкинули будівничі як непридатний, — *
він став наріжним:
від Господа це сталось, і це чудо в очах наших. *
Це день, що його створив Господь: †
радіймо і веселімось у ньому!
О Господи, дай своє спасіння! О Господи, пошли успіх! *
Благословенний той, хто йде в Ім’я Господнє!
Ми благословляємо вас з Господнього дому. *
Бог — Господь, Він освітив нас.
Спів перед Євангелієм
Пс 118(117), 24
Алілуя, алілуя, алілуя.
Це день, що його створив Господь:
радіймо і веселімось у ньому.
Алілуя, алілуя, алілуя.
Євангеліє
Йн 21, 1-14
† Слова Євангелія від святого Йоана
Того часу Ісус явив себе знову учням біля Тиверіадського моря. А явив так: були разом Симон-Петро й Тома, прозваний Близнюком, і Натанаїл, який був з Кани Галілейської, і сини Зеведеєві, й інші два Його учні.
Каже їм Симон-Петро: «Іду рибу ловити!»
Говорять йому: «Ідемо й ми з тобою». Вони вийшли й сіли в човен, та тієї ночі не зловили нічого.
А як настав уже ранок, став Ісус на березі, але учні не знали, що це Ісус. Отже, каже їм Ісус: «Діти, чи є у вас щось з риби поїсти?»
Відповіли йому: «Немає».
Він же сказав їм: «Закиньте невода праворуч човна — і знайдете». Вони закинули, і вже не могли витягти його від великої кількості риби.
Тоді учень, якого любив Ісус, каже Петрові: «Це ж Господь!»
Тож Симон-Петро, почувши, що це Господь, накинув на себе одяг, бо був нагий, і кинувся в море. А інші учні попливли човном, оскільки були недалеко від землі, якихось двісті ліктів, тягнучи невода з рибою. А коли вийшли на землю, бачать, що розкладений жар і лежить на ньому риба й хліб.
Ісус каже їм: «Принесіть тієї риби, яку ви нині зловили».
Тож Симон-Петро піднявся і витяг на землю невода, повного великих риб, — сто п’ятдесят три; і хоч стільки було, невід не порвався.
Каже їм Ісус: «Ідіть, снідайте».
І ніхто з учнів не наважився запитати Його: «Хто Ти?» — знаючи, що це Господь.
Ісус підходить, бере хліб і дає їм, так само й рибу. Це вже втретє з’явився Ісус учням, після того, як воскрес з мертвих.
Слово Господнє
