Римо-католицький календар
Середа III Звичайного тижня, рік І
Перше читання
Євр 10, 11-18
Читання з Послання до євреїв
Брати! Кожний священик стояв щоденно на служінні, аби багато разів приносити ті самі жертви, які ніколи не можуть усунути гріхів. Христос же, принісши один раз жертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога, далі очікуючи, доки Його вороги не будуть покладені до підніжка Його ніг. Адже одним принесенням Він назавжди вдосконалив тих, які освячуються.
Свідчить нам і Дух Святий, згідно зі сказаним: «Оце завіт, який Я укладу з ними по тих днях, – говорить Господь, – дам Мої закони в їхні серця і запишу їх у їхній розум, і більше не згадаю їхніх гріхів та їхнього беззаконня!»
А де є прощення їх, там вже немає приношення за гріх.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 110 (109), 1-2 . 3-4 (П.: пор. 4бв)
Христос навіки наш Первосвященик
або: Ти – Священик навіки за чином Мелхіседека.
Промовив Господь до Господа мого: †
«Сядь по Моїй правиці, *
доки не покладу Твоїх супостатів †
для ніг Твоїх підніжком».
Жезл Твоєї сили Господь пошле з Сіону, *
тож пануй між своїми ворогами!
В Тебе влада в дні Твоєї могутності, †
у святості сяйві. *
із лона Я породив Тебе перед ранньою зорею.
Поклявся Господь – і не буде жалкувати: *
«Ти – священик навіки за чином Мелхіседека!»
Спів перед Євангелієм
Алілуя, алілуя, алілуя
Зерно – це Слово Боже, а сіяч – Христос;
кожен, хто Його знайде, житиме повіки.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мк 4, 1-20
† Читання святого Євангелія від Марка
Того часу знову почав Ісус навчати біля моря. І зібрався до Нього надзвичайно великий натовп, так що Він сам, увійшовши в човен, сидів на морі, а весь натовп був край моря, на землі.
І Він навчав їх багато притчами, і казав їм у своєму навчанні: «Слухайте! Ось вийшов сіяч сіяти. І сталося, що коли сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та видзьобали його. А друге впало на кам’янистий ґрунт, де не мало достатньо землі, й відразу зійшло, бо земля була неглибока. А як сонце піднялося, – зів’яло і, не маючи коріння, засохло. А інше впало між терня; тож виросло терня і заглушило його, і воно не дало плоду. Ще інше впало на добру землю; зійшло, дало паросток та росло; і давало плід, що сходив і зростав, і принесло: одне – в тридцять, одне – в шістдесят, а одне – в сто разів».
І сказав: «Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає!»
А коли Він залишився сам, ті, які були з Ним разом з Дванадцятьма, запитали Його про ці притчі. І Він відповів їм: «Вам дарована таємниця Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе стається в притчах, щоб, дивлячись, бачили – і не побачили; і слухаючи, чули – і не зрозуміли; щоб вони не навернулися і щоб їм не було прощено!»
І каже їм: «Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі? Сіяч сіє слово. Ось ті, які при дорозі, де сіється слово: як тільки почують, негайно приходить сатана і забирає слово, посіяне в них. А ті, котрі на кам’янистому ґрунті посіяні, коли почують слово, то відразу з радістю приймають його, але не мають у собі кореня і нестійкі; потім, коли настануть утиски або переслідування за слово, вони відразу спокушуються. А інші є ті, які посіяні в тернях: це ті, які почули слово, але клопоти цього віку й зваба багатства та пожадання всього іншого, входячи, заглушують слово – і воно стає без плоду. А ось ті, які посіяні в добру землю: вони чують слово та приймають, і приносять плід: один – у тридцять, один – у шістдесят, а один – у сто разів!»
Слово Господнє
