Римо-католицький календар
Великий Вівторок
Перше читання
Іс 49, 1-6
Читання з Книги пророка Ісаї
Слухайте мене острови, вважайте, ви, далекі народи! Господь покликав мене від утроби, від лона матері моєї назвав моє ім’я. Зробив уста мої, немов гострий меч, сховав мене в тіні своєї руки. Виробив мене, наче гостру стрілу, сховав мене у своєму сагайдаці.
Господь сказав мені: «Ти слуга мій, у тобі Я прославлюся». А я сказав: «Дарма я трудився, на ніщо витрачав силу. Та моє право у Господа, моя заплата в Бога мого».
А тепер каже Господь, який сотворив мене вже від утроби на те, щоб я був Його слугою, щоб навернув Якова до Нього та щоб зібрав Ізраїля до Нього, – бо я прославився в очах Господніх, і Бог мій – моя сила. Він мовив: «Того мало, що ти – слуга мій, щоб відновити потомство Якова, щоб привести назад тих, які спаслися з-поміж Ізраїля. Я вчиню тебе світлом народів, щоб ти става Моїм спасінням аж до кінців світу».
Cлово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 71(70), 1-2. 3-4а. 5-6аб. 15аб і 17 (П.: пор. 15а)
Славити буду я Твоє спасіння
або: Господи, мої уста будуть сповіщати про Твоє спасіння.
На Тебе, Господи, покладаю надію, *
тож хай не буду засоромлений навіки.
У своїй праведності врятуй мене, мене визволь; *
прихили до мене своє вухо і дай мені спасіння.
Будь для мене Скелею притулку, *
в якій завжди я міг би заховатись;
Ти наказав мене спасти, †
бо Ти – моя Скеля і моя сила. *
Боже мій, з рук грішника мене визволь.
Адже Ти – моя надія, Господи, – *
Господь, моє уповання від юності моєї.
Від лона я на Тебе покладався, *
Ти вивів мене з утроби матері моєї.
Мої уста про Твою праведність будуть сповіщати, *
увесь день – про Твоє спасіння;
Боже, Ти мене навчив ще за юності моєї, *
і я досі розповідаю про Твої чуда.
Спів перед Євангелієм
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави
Витай, наш Царю, Отцеві слухняний,
приведений на розп’яття,як агнець смиренний на заклання.
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави
Євангеліє
Йн 13, 21-33. 36-38
+ Слова Євангелія від святого Йоана
Того часу Ісус, сівши за стіл зі своїми учнями, стривожився духом, та й засвідчив і сказав: «Воістину, воістину кажу вам, що один із вас видасть Мене!» Учні дивилися один на одного, не здогадуючись, про кого Він говорить. Один із учнів, якого любив Ісус, лежав на лоні Ісуса. Тож Симон-Петро кивнув йому, щоби запитав, хто це міг би бути, про кого Він говорить. Тож, коли той так припав до грудей Ісуса, каже Йому: «Господи, хто це?» Ісус відповів: «Це той, кому Я умочу шматочок хліба і дам».
Умочивши шматочок хліба, Він бере і дає Юді Іскаріотському, синові Симона. І тоді, після цього шматочка хліба, ввійшов у нього сатана. А Ісус сказав йому: «Що робиш, роби швидше!»
Ніхто ж з тих, хто був при столі, не зрозумів, до чого Він сказав це йому. Адже деякі подумали, що, оскільки в Юди була скринька на гроші, Ісус сказав йому: «Купи те, що потрібне нам на свято», або щоби дав щось бідним. Отже, взявши той шматочок хліба, він відразу вийшов. А була ніч.
А коли він вийшов, Ісус говорить: «Нині прославлений Син Людський, і Бог прославлений в Ньому. Якщо Бог прославлений в Ньому, то і Бог прославить Його в собі, – і негайно прославить Його! Діти, ще трохи Я з вами. Будете Мене шукати, і як Я казав юдеям, – куди Я іду, ви не можете прийти, – те й вам нині кажу».
Каже Йому Симон-Петро: «Господи, куди Ти йдеш?» Ісус йому відповів: «Куди Я іду, ти не можеш нині за Мною йти, але підеш пізніше».
Каже Йому Петро: «Господи, чому це я не можу нині піти за Тобою? Я душу свою за Тебе покладу».
Відповідає йому Ісус: «Душу свою за Мене покладеш? Воістину, воістину кажу тобі: не проспіває півень, як ти відречешся від Мене тричі».
