Римо-католицький календар
Велика Середа
Перше читання
Іс 50, 4-9а
Читання з Книги пророка Ісаї
Господь Бог дав мені язик учнів, щоб я підтримував моїм словом знесиленого. Щоранку будить Він, будить моє вухо, щоб я, як учень, слухав. Господь Бог відтулив мені вухо, і я не спротивився, назад не сахнувся.
Спину мою віддав я тим, які мене били; щоки мої тим, які бороду в мене рвали; обличчя мого не відвертав я від плювків та глузування.
Та Господь Бог мені допомагає, тому я не осоромлюся. Тому й тримаю моє обличчя, мов кремінь: я знаю, що не застидаюся.
Близько Той, хто мене виправдовує. Хто посміє сперечатися зі мною? Станьмо разом! Хто мій супротивник? Нехай наблизиться до мене!
Ось Господь Бог мені допомагає; хто мене осудить?
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 69(68), 8-10. 21б-22. 31 і 33-34 (П.: пор. 14в)
Почуй мій голос в своїм милосерді
або: Вислухай мене у великому Твоєму милосерді, у час ласки, о Боже!
Я за Тебе переніс зневагу, †
соромом покрилося моє обличчя. *
Чужим для моїх братів я став, – †
чужинцем для синів матері моєї.
Адже ревність до Твого дому мене поїдає, *
на мене впали зневаги тих, які Тебе зневажають.
Я занедужав, тож я з нетерпінням чекав на співчуття, †
та його не було, *
шукав утішителів – і не знайшов їх.
Дали мені жовч у їжу, *
і в моїй спразі мене напоїли оцтом.
Я прославлятиму піснею Ім’я Боже, †
звеличуватиму Його похвалою. *
Побачать убогі та зрадіють.
Шукайте Бога, і оживе ваше серце, *
бо Господь вислуховує нужденних †
і не погордує в’язнями своїми.
Спів перед Євангелієм
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави
Витай, наш Царю,
лише Ти милуєш нас, грішних.
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави
або:
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави
Витай, наш Царю, Отцеві слухняний,
приведений на розп’яття, як агнець смиренний на заклання.
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави
Євангеліє
Мт 26, 14-25
+ Слова Євангелія від святого Матея
Того часу один із Дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників і сказав: «Що ви хочете мені дати, і я видам Його вам?».
Вони ж відважили йому тридцять срібних шекелів. І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
Першого дня Опрісноків до Ісуса підійшли учні й запитали: «Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити Пасху?»
Він відповів: «Ідіть у місто до такого-то й скажіть йому: "Учитель каже: Мій час близько, в тебе справлю Пасху зі своїми учнями”».
Учні зробили так, як звелів їм Ісус, і приготували Пасху. Коли настав вечір, Він сів до столу з Дванадцятьма і, як вони їли, сказав: «Воістину кажу вам, що один із вас Мене видасть».
Дуже сумуючи, кожний почав говорити Йому: «Чи не я, Господи?»
А Він у відповідь сказав: «Той, хто вмочить зі Мною рукою в мисці, – цей Мене видасть. Щоправда Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині,ким Син Людський видається! Краще було б тій людині не народитися».
Озвався і Юда, зрадник Його, і сказав: «Чи це не я,Учителю?»
Відповів йому: «Це ти сказав».
