Перше читання
Ді 9, 31-42
Читання з Діянь Апостолів
Церква по всій Юдеї, Галилеї і Самарії мала спокій; будуючись і ходячи в Господнім страсі, наповнялася вона втіхою Святого Духа.
І сталося, що Петро, обходячи всі усюди, прибув і до святих, що мешкали в Лідді. Там він знайшов одного чоловіка, на ім’я Еней, що лежав на ліжку вісім років і був паралітик. Петро сказав до нього: «Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань і сам постели собі ліжко! » І вмить той підвівся. І бачили його всі мешканці Лідди та Сарону, і навернулись вони до Господа.
Була ж у Яффі одна учениця, на ім’я Тавита, що значить у перекладі Сарна. Вона була повна добрих діл та милостині, що чинила. І сталося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили її і поклали в горниці. А що Лідда лежить близько Яффи, учні, почувши, що Петро там, послали двох чоловіків з просьбою до нього: «Не отягайся прийти аж до нас! »
Петро негайно рушив з ними. І як прийшов, вони його повели наверх у горницю, де всі вдови оточили його з плачем, показуючи йому туніки й плащі, що їх робила Дорка, бувши з ними. Велівши всім вийти з хати, Петро став на коліна й почав молитися, а повернувшись до тіла, мовив: «Тавито, встань! » І та відкрила свої очі й, побачивши Петра, сіла. Він же подав їй руку та й підвів її і, прикликавши святих та вдів, поставив її живою.
Довідалась про це вся Яффа, і багато повірило в Господа.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 116Б (115), 12-13. 14-15. 16-17 (П.: пор. 12)
Що дам я, Боже, за всі Твої ласки.
або: Алілуя.
Чим Господеві я віддячу *
за всі Його добродійства для мене?
Я підніму чашу спасіння *
і прикличу ім’я Господнє.
Виконаю обіти мої Господеві *
перед усім Його народом.
Цінна в очах Господніх *
смерть Його вірних.
Змилуйсь, о Господи, бо я слуга Твій; *
слуга Твій, син Твоєї слугині.
Ти розкував мої кайдани: +
Я принесу Тобі похвальну жертву *
і прикличу ім’я Господнє.
Спів перед Євангелієм
Йн 6, 63б. 68б
Алілуя, алілуя, алілуя.
Слова Твої, Господи, – дух і життя,
у Тебе – слова життя вічного.
Алілуя, алілуя, алілуя.
Євангеліє
Йн 6, 55. 60-69
+ Слова Євангелія від святого Йоана
У синагозі в Капернаумі Ісус сказав: «Бо тіло моє – їжа правдива, і кров моя – правдивий напій».
Почувши це, багато з-поміж Його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати? »
Ісус же, знавши в собі, що учні Його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу? А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, – що тоді? Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух – ті слова, що їх Я вимовив до вас, вони й життя. Деякі з вас, однак, не вірують».
Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить Його. Тож додав: «Ось чому Я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до Мене, коли йому того не буде дано Отцем».
Від того часу численні з-поміж Його учнів відступилися від Нього і більше з Ним не ходили. Тож мовив Ісус до Дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися? »
Але озвався до Нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у Тебе – слова життя вічного! Ми й увірували й спізнали, що Ти – Божий Святий».
Слово Господнє
