Перше читання
Ді 4, 1-12
Читання з Діянь Апостолів
Коли Петро й Йоан промовляли до народу, надійшли священики, наставник храму й садукеї, незадоволені тим, що вони народ навчають та звіщають в Ісусі воскресіння мертвих, і наклали на них руки та й кинули їх у в’язницю, аж до ранку, бо вже був вечір. Однак, багато з тих, що чули слово, увірували, а число чоловіків – було яких п’ять тисяч.
На другий день зібралися їхні начальники, старші та книжники в Єрусалим, і первосвященик Анна, і Каяфа, і Йоан, й Олександер, і скільки було з первосвященичого роду. Вони поставили їх посередині й питали: «Якою силою або яким ім’ям ви це зробили?»
Тоді Петро, наповнений Духом Святим, до них промовив: «Начальники народу й старші! Коли вже нас сьогодні допитують про добре діло, зроблене недужому, і як він став здоровим, то нехай буде відомо всім і всьому народові ізраїльському, що ім’ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розіп’яли, а якого Бог воскресив з мертвих, – Ним цей здоровий стоїть перед вами.
Він – отой камінь, яким ви, будівничі, знехтували і який став головним на розі. І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імені немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися».
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 118(117), 1 і 4. 22-23. 24-25 (П.: пор. 22)
Камінь відкинутий стався фундаментом
або: Алілуя.
Дякуйте Господеві, бо добрий; *
милосердя Його повіки.
Хай скажуть ті, що Господа бояться: *
«Милість Його повіки!»
Камінь, яким знехтували будівничі, *
став головним на розі.
Від Господа це сталось, *
і дивне воно в очах наших.
Цей день учинив Господь, *
радіймо і веселімся в ньому!
Спаси, о Господи, Тебе благаєм! *
Дай же рятунок, Господи, благаєм!
Спів перед Євангелієм
Пс 118(117), 24
Алілуя, алілуя, алілуя.
Цей день учинив Господь,
радіймо і веселімся в ньому.
Алілуя, алілуя, алілуя.
Євангеліє
Йн 21, 1-14
+ Слова Євангелія від святого Йоана
Ісус знову з’явився своїм учням при Тиверіядському морі. З’явився ж так:
Симон Петро, Тома, на прізвисько Близнюк, Натанаїл з Кани Галилейської, сини Заведеєві та ще двоє інших Його учнів були разом. Тож каже до них Симон Петро: «Іду ловити рибу». А ті йому: «Підемо й ми з тобою». Отож пішли і сіли в човен. Тієї ночі, однак, не вловили нічого.
А як настав уже ранок, стояв над берегом Ісус, та не знали учні, що то – Ісус.
Каже до них Ісус: «Дітоньки, чи маєте щось з’їсти?»
Ті Йому відповіли: «Ні».
Тоді Він каже до них: «Закиньте лишень сіті праворуч від човна, то знайдете». І закинули, та неспроможні були вже й витягнути їх: така була там сила риби!
Каже тоді отой учень, що його любив Ісус, до Петра: «То – Господь!» Симон же Петро, вчувши, що то Господь, підперезав одежу, був бо роздягнений, – та й кинувся в море! А інші учні припливли човном, – були бо неподалеку від землі, ліктів зо двісті, – та й притягнули сіті з рибою.
Коли, отже, вийшли на землю, бачать – жар розкладено, а на ньому риба й хліб. І мовить їм Ісус: «А принесіть тієї риби, що ви її тепер наловили». Пішов Симон Петро, витягнув на землю сіті, повні великої риби – сто п’ятдесят три! – і хоч стільки її було, сіті не перервалися. Мовить до них Ісус: «Ходіть но снідати!» І ніхто з учнів не зважився Його питати: «Хто Ти?» – знали бо, що то Господь. Підходить тоді Ісус, бере хліб, роздає їм, а й рибу теж.
Це втретє вже з’явився Ісус учням по тому, як з мертвих воскрес.
Слово Господнє
