Літургійні читання на п’ятницю у Великодній октаві (РКЦ)

Перше читання

Ді 4, 1-12

Читання з Діянь Апостолів

                Коли Петро й Йоан промовляли до народу, надійшли священики, наставник храму й садукеї, незадоволені тим, що вони народ навчають та звіщають в Ісусі воскресіння мертвих, і наклали на них руки та й кинули їх у в’язницю, аж до ранку, бо вже був вечір. Однак, багато з тих, що чули слово, увірували, а число чоловіків – було яких п’ять тисяч.

                На другий день зібралися їхні начальники, старші та книжники в Єрусалим, і первосвященик Анна, і Каяфа, і Йоан, й Олександер, і скільки було з первосвященичого роду. Вони поставили їх посередині й питали: «Якою силою або яким ім’ям ви це зробили?»

                Тоді Петро, наповнений Духом Святим, до них промовив: «Начальники народу й старші! Коли вже нас сьогодні допитують про добре діло, зроблене недужому, і як він став здоровим, то нехай буде відомо всім і всьому народові ізраїльському, що ім’ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розіп’яли, а якого Бог воскресив з мертвих, – Ним цей здоровий стоїть перед вами. 

                Він – отой камінь, яким ви, будівничі, знехтували і який став головним на розі. І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імені немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися».

                Слово Боже

Псалом респонсорійний

Пс 118(117), 1 і 4. 22-23. 24-25 (П.: пор. 22)

Камінь відкинутий стався фундаментом

 або: Алілуя.

Дякуйте Господеві, бо добрий;  *
милосердя Його повіки.
Хай скажуть ті, що Господа бояться:  *
«Милість Його повіки!»

Камінь, яким знехтували будівничі,  *
став головним на розі.
Від Господа це сталось,  *
і дивне воно в очах наших.

Цей день учинив Господь,  *
радіймо і веселімся в ньому!
Спаси, о Господи, Тебе благаєм!  *
Дай же рятунок, Господи, благаєм!

Спів перед Євангелієм

Пс 118(117), 24

Алілуя, алілуя, алілуя.

Цей день учинив Господь,
радіймо і веселімся в ньому.

Алілуя, алілуя, алілуя.

Євангеліє

Йн 21, 1-14

+ Слова Євангелія від святого Йоана

                Ісус знову з’явився своїм учням при Тиверіядському морі. З’явився ж так:

                Симон Петро, Тома, на прізвисько Близнюк, Натанаїл з Кани Галилейської, сини Заведеєві та ще двоє інших Його учнів були разом. Тож каже до них Симон Петро: «Іду ловити рибу». А ті йому: «Підемо й ми з тобою». Отож пішли і сіли в човен. Тієї ночі, однак, не вловили нічого.

                А як настав уже ранок, стояв над берегом Ісус, та не знали учні, що то – Ісус.

                Каже до них Ісус: «Дітоньки, чи маєте щось з’їсти?»

                Ті Йому відповіли: «Ні».

                Тоді Він каже до них: «Закиньте лишень сіті праворуч від човна, то знайдете». І закинули, та неспроможні були вже й витягнути їх: така була там сила риби!

                Каже тоді отой учень, що його любив Ісус, до Петра: «То – Господь!» Симон же Петро, вчувши, що то Господь, підперезав одежу, був бо роздягнений, – та й кинувся в море! А інші учні припливли човном, – були бо неподалеку від землі, ліктів зо двісті, – та й притягнули сіті з рибою.

                Коли, отже, вийшли на землю, бачать – жар розкладено, а на ньому риба й хліб. І мовить їм Ісус: «А принесіть тієї риби, що ви її тепер наловили». Пішов Симон Петро, витягнув на землю сіті, повні великої риби – сто п’ятдесят три! – і хоч стільки її було, сіті не перервалися. Мовить до них Ісус: «Ходіть но снідати!» І ніхто з учнів не зважився Його питати: «Хто Ти?» – знали бо, що то Господь. Підходить тоді Ісус, бере хліб, роздає їм, а й рибу теж.

                Це втретє вже з’явився  Ісус учням по тому, як з мертвих воскрес.

                Слово Господнє