Літургійні читання на V звичайну неділю(РКЦ)

Перше читання

Іс 6, 1-2а. 3-8

Читання з Книги пророка Ісаї

Того року, коли помер цар Уззія, бачив я Господа на високім і піднесенім престолі; поли його риз наповнювали храм. Над ним стояли серафими. Кожен мав по шість крил. І кликали один до одного: «Свят, Свят, Свят Господь Сил; вся земля повна Його слави!» Підвалини порогу хитались від того гомону, а дім став повен диму. І я сказав: «Горе мені! Пропав я! Бо я людина з нечистими устами, і живу я між людьми з нечистими устами, мої ж очі бачили Царя, Господа Сил». І підлетів до мене один із серафимів з жевріючою вуглиною у руці, який взяв його кліщами з жертовника. Він приторкнувся ним до моїх уст і мовив: «Приторкнулось оце до твоїх уст і взято від тебе твою беззаконність, і зник гріх твій». Тоді почув я голос Господній, що говорив: «Кого б Мені послати? Хто Нам піде?»  І сказав я: «Ось я, пошли мене!»

Слово Боже

Псалом респонсорійний

Пс 138, 1-2а. 2бв-3. 4-5. 7в-8

З ангельським хором Господа прославлю

Прославлятиму Тебе від усього мого серця, *
перед ангелами буду Тобі співати,
бо Ти вислухав слова моїх уст, Боже. *
Поклонюся до Твого святого храму.

І прославлю Твоє Ім’я за Твою милість і Твою правду, *
бо Ти понад усе звеличив своє Ім’я, своє слово.
Того дня, коли я закличу до Тебе, Ти до мене відізвися: *
Ти наділиш силою мою душу.

Нехай всі царі землі Тебе, Господи, прославлять, *
бо вони слова Твоїх уст чули;
Тож нехай співають на дорогах Господніх, *
бо велика слава Господня!

Ти спасеш мене правицею своєю. *
Господь розплатиться за мене!
Господи, навіки Твоя милість; *
не покинь рук своїх діло!

Друге читання

1 Кор 15, 1-11 (довше) або 15, 3-8. 11 (коротше)

Читання з Першого Послання святого апостола Павла до корінтян

Нагадую вам, брати, Євангеліє, яке я вам сповістив, яке ви при­йняли, в якому стоїте і яким спасаєтеся, коли дотри­­мує­те слово таким, яким я вам його сповістив; якщо ж ні, – ви повір­и­ли надаремно. Найперше я вам передав те, що й прийняв, що Христос, згідно з Писанням, помер за наші гріхи, і Він був похований, і третього дня воскрес, згідно з Писанням; і з’явився Кифі, тоді Дванад­цятьом; після того Він з’явився одно­час­но понад п’ятистам братам, з яких багато хто живе ще й донині, а деякі спочили. Пізніше з’явився Якову, а тоді – всім апостолам; нарешті з’явився і мені, – наче якомусь недоноскові. Адже я найменший з апостолів, не­достойний називатися апосто­­лом, оскільки я переслідував Божу Цер­кву. Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за них усіх; втім, не я, а Божа бла­го­дать, що була зі мною. Тож чи я, чи вони, але ми так проповідуємо, і так ви повірили.

Слово Боже

Або коротше

Брати! Найперше я вам передав те, що й прийняв, що Христос, згідно з Писанням, помер за наші гріхи, і Він був похований, і третього дня воскрес, згідно з Писанням; і з’явився Кифі, тоді Дванад­цятьом; після того Він з’явився одно­час­но понад п’ятистам братам, з яких багато хто живе ще й донині, а деякі спочили. Пізніше з’явився Якову, а тоді – всім апостолам; нарешті з’явився і мені, – наче якомусь недоноскові. Тож чи я, чи вони, але ми так проповідуємо, і так ви повірили.

Слово Боже

Спів перед Євангелієм

Мт 4, 19

Алілуя, алілуя, алілуя

Ідіть за Мною,
і ловцями людей зроблю вас.

Алілуя, алілуя, алілуя

Євангеліє

Лк 5, 1-11

Читання святого Євангелія від Луки

Того часу, коли натовп, аби слухати Боже слово, тіснив Ісуса, а Він стояв біля Генісаретського озера, то побачив два причалені до берега човни. Рибалки, відійшовши від них, полоскали сіті. Увійшовши до одного з човнів, який належав Симонові, велів йому трохи відплисти від берега. Він сів і навчав людей з човна. Коли ж перестав навчати, Він промовив до Симона: «Відпливи на глибину і закинь сіті для риболовлі!» А Симон у відповідь сказав: «Наставнику, цілу ніч ми трудилися, але нічого не піймали, та за словом Твоїм закину сіті!» І, зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж їхні сіті поча­ли рватися. Тож вони дали знак товаришам у дру­гому човні, щоби прийшли їм допомогти. І вони прийшли й на­пов­­нили обидва човни, так що ті ста­ли потопати. Побачивши це, Симон-Петро при­­пав до колін Ісуса, промов­ля­ю­чи: «Відійди від мене, бо я грішний чо­ловік, Господи!» Бо від кількості риби, що вони на­ловили, жах охопив його й усіх, хто був з ним, також і Якова, й Йоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: «Не бій­ся – відтепер ти будеш ловити людей!» І, витягнувши човни на землю, вони залишили все і пішли за Ним.

Слово Господнє