У Меджуґор’є я приїжджаю вже декілька років. Перший раз приїхав сюди з сім’єю в 2000 році як десятирічний хлопчик після смерті мого батька. Для мене це був досвід живої віри, якого не хотів залишити тільки для себе. Я почав приїжджати сюди щороку, а з часом став співорганізатором паломництва в це місце. Я хотів, щоб й інші пережили той невимовний мир, який випромінює це місце.
Тут із часом росла й моя віра, і одночасно дозрівало в мені покликання до священства, яке прийняв рік тому в червні. Багато разів я чув про те, що сутність Меджуґор'я найкраще зможу зрозуміти під час семінару посту, молитви й тиші. Шість років я мав бажання приїхати на цей семінар, і безмежно радий, що воно здійснилося в цьому році. Для мене це був час Божої близькості й правди перед Богом. Господь мені допоміг відкрити багато речей, які виплили на поверхню в тиші й молитві. Сильним моментом для мене була зупинка на місці, де помер отець Славко Барбарич. Нам розповідали про Його життя, яке було пронизане служінням і жертвою. У момент, коли почув, як говорили про його великий дар служити молоді, я відчув щось особливе. Наче Діва Марія сказала мені: «Даю тобі його в заступники у твоєму служінні, щоб він був твоїм другом і так допомагав тобі на твоєму шляху». Мене це тоді дуже сильно торкнулося, бо я вже кілька років працюю з молоддю, і в той момент я зрозумів, що в мене є новий друг на Небесах, який буде мені в моєму служінні допомагати.
Під час семінару звичайні речі, такі, як їжа й пиття, ставали чимось рідкісним та цінним. Я знову зрозумів, що тільки Він є дорогоцінним і важливим у житті людини. Простір для Бога, що ми мали можливість створити у своєму нутрі через такі сильні засоби, як тиша, молитва й піст, із радістю наповнив Бог, Який завжди йде людині назустріч. Я ще більше полюбив школу Марії, яка все ж не легка, але дуже конкретна. Торкнулася мене краса її простоти й любові, яка змінювала наші серця, і вірю, що буде міняти й надалі. Важко передати на папері те, що відгукується в тиші й записано іншим пером у глибині серця людини, і тому хочеться побажати пережити цей досвід кожному, у кого є така можливість приїхати до Меджуґор’я.
отець Маріо Брезнян, Словаччина
Взято з газети Світло Марії
