У період з 9 по 13 березня 2026 року в Меджуґор’ї відбулися 31-ша міжнародна духовна обнова для організаторів паломництв, керівників центрів миру і меджуґорських молитовних і благодійних груп. У ній взяло участь близько 200 організаторів із різних країн. Головним лектором був отець Звонімір Павичич, парох парафії Меджуґор’я. У перший день до нас також звернувся монсеньйор Альдо Каваллі, апостольський візитатор для парафії Меджуґор’я, а в останній день — провінціал Герцеговинської францисканської провінції отець Йозо Ґрбеш. Духовна обнова завершилася урочистою Святою Месою, яку очолив монсеньйор Альдо Каваллі.Меджуґор’є є місцем благодаті, а його духовність — «заразлива». Тут вшановують Царицю миру, і це має велике значення для всього світу. Це місце справжньої зустрічі з Марією, місце благодаті, яку потрібно нести у світ. Розарій — це Марія, Євхаристія — це Ісус!
Хочу поділитися з вами кількома думками, які найбільше мене торкнулися. Темою всіх цьогорічних духовних обнов у Меджуґор’ї є: «До джерела». Важливо повертатися до джерела, не зупинятися на тому, до чого ми звикли і що нам подобається, адже справжнім джерелом є Боже Слово. Краса полягає в тому, що ми постійно оновлюємося і перемінюємося. Ніщо не залишається однаковим. Ісус не старіє — Він завжди дарує нам нове життя.
Далі ми роздумували над уривком з Євангелія про самарянку. Самарянка прийшла зі своїм стражданням і зустріла Бога. Ісус не оминув Самарію, а вирушив до Єрусалима саме через цю територію, якої юдеї уникали. Ісус обирає пряму дорогу і приходить у наше серце. Ми не є досконалими, але можемо бути милосердними. Ісус часто йде саме до тих, кого ми оминаємо. Частиною духовного шляху є йти до інших, виявляти милосердя і дарувати добре слово.
Із зустрічі Ісуса із самарянкою біля криниці мене особливо зворушило порівняння, що Ісус — мов сонце, яке в полудень стоїть високо над криницею і освітлює її глибини. Божий погляд саме такий — він проникає вглиб. І водночас сонце зігріває цю воду, яка зазвичай у криниці холодна.
Найбільше мені запам’яталося, що тиша перед Богом є важливою, і її потрібно цінувати. Отець Звонімір розповідав про перші дні об’явлень і про те, що відбувалося в Меджуґор’ї. Він ділився розмовами, враженнями і внутрішніми процесами прийняття рішень отця Йози Зовка — священника, який був парохом у Меджуґор’ї, коли почалися об’явлення. У нього виникало багато запитань і сумнівів, люди могли бачити багато зовнішніх знаків. Але яке знамення є найважливішим?
Найглибшим знаком для нас є переміна в Євхаристії. Отець Йозо пережив глибоку сповідь однієї жінки і зрозумів, що саме це є світлом у темряві. Він помітив, що люди почали менше дивитися на гору об’явлень і більше шукати Бога в храмі. Він бачив, як діє Бог. Бог і Пресвята Діва Марія діють тут у молитві та у святих таїнствах. Бог діє як через віруючих, так і через невіруючих — у цьому можна побачити Його руку. Важливо не шукати знаків на небі, а у власному серці. Бога можуть розпізнати ті, хто в Нього вірить. Далі він описав, як візіонери, ще будучи дітьми, бачать Діву Марію: їй приблизно 20–21 рік, темне волосся, вона красива, одягнена просто, а її голос звучить ніжно, наче вона співає.
В останній день духовних вправ виступив отець Йозо Ґрбеш. Він підбадьорив нас словами про те, що важливим проявом духовності є слухати і довіряти — вірити, що Бог нас веде.
Він гарно сказав, що Меджуґор’є — це дар тиші: нам потрібно навчитися мовчати, тоді почне говорити Бог. Меджуґор’є вчить нас, що є важливим, а що — ні. З любов’ю він згадав свого співбрата, який помер напередодні, і для якого люди завжди були важливішими за речі. Меджугор’є повертає нас до суттєвого. Це «гора», місце зустрічі з Господом. Перемога — в любові. Бог є любов. Меджуґор’є повертає нас до початку — а цим початком є любов.
Він закликав усіх нас стати автентичними свідками любові. Згадав також святого Франциска з Ассізі, який приніс правила свого ордену єпископу, а той сказав, що це не правила, а Євангеліє. І справді, нам не потрібні правила — нам потрібне Євангеліє. Він також говорив, що школа Богородиці — це школа любові. Людина інколи просто йде і думає, що чогось не зможе, але коли піднімається на вершину, розуміє, що може. Людина здатна на більше, ніж думає.
Коли ми передаємо інформацію паломникам, важливо говорити з любов’ю. На його думку, християнство забуло про своє коріння, а цим корінням є любов. Пресвята Діва Марія ніколи не веде людей до себе, але до свого Сина. І постає питання: кого люди бачать у мені? Свідка любові, підприємця чи когось іншого? Важливо не забувати віддавати себе іншим.
(Катерина)
