Слава Ісусу та Марії!
Ми молода сім’я з Латвії, з міста Даугавпілс. І хочемо засвідчити вам, дорогі читачі, брати й сестри у Христі, що сімейне життя з Богом стало для нас великою милістю й радістю. Знаєте, наша сім’я не є якимось прикладом християнського шлюбу для інших. У кожному з нас є свої недоліки, труднощі й проблеми, які треба долати.І Богородиця нам у цьому дуже допомагає. Ми дякуємо Господеві за всі дари, які отримали через паломництво в Меджуґор’ї. Ще до одруження Господь готував нас до сімейного життя, поступово очищуючи й укріплюючи у вірі. Пам’ятаю, що часто відвідував могилу отця Славка Барбарича – він став моїм духовним другом
Артур: Велику роль очищення в моєму житті відіграв період, коли я прожив один місяць у Меджуґор’ї, у спільноті «Світло Марії». У цей період Бог допустив у моїм житті якусь пустоту й душевний біль. Саме цей духовний стан допоміг мені більше наблизитися до Богородиці та Ісуса. Пам’ятаю, як я піднімався на гори Кріжевац і Подбрдо, посвячував усе, що болить, Найсвятішому Серцю Ісуса й Непорочному Серцю Марії. Пам’ятаю, що часто відвідував могилу отця Славка Барбарича – він став моїм духовним другом. Відтак, невдовзі після Меджуґор’я, зі своїми родичами й майбутньою дружиною вирушив на реколекції тиші, посту й молитви в Україні, і це було великим для нас підкріпленням. Після всього цього очищення я відчув багато прекрасного. Насправді аж до самого вінчання я боявся: чи витримаю я труднощі подружнього життя, чи не втрачу чогось більшого в Бога, якщо виберу подружнє життя? Зараз я можу сказати, що є щасливим. Моя дружина, мої сини – це великий дар і потіха для мене. Якщо до одруження я відчував якусь тугу, то зараз тільки духовне наповнення. Збулися слова з Біблії, які колись запали в мою душу: «Жінка твоя, неначе лоза плодовита, у середині дому твого. Діти твої, мов парості оливки, навколо столу твого…» (Пс. 127:3).
Інга: Для мене період нашого знайомства з Артуром був тим часом, коли моя віра перейшла з традиції в життя з живим Ісусом, Який не тільки в храмі, але й у нашому серці, у нашому житті, щомиті. Завдяки сім’ї мого майбутнього подруга й молодіжній молитовній групі нашої парафії я дізналася про Меджуґор’є та стала все більше дізнаватися про любов Бога. Через спільну молитву Розарію, спільні Адорації, паломництва в Аглону (місце паломництва в Латвії) та Меджуґор’є і просто повсякденне спілкування я зрозуміла й відчула на собі, що життя з Богом і Богородицею – це не завжди просто, але це прекрасно.
Я досі дякую Богові за те, що Він повів мене цією дорогою, й особливо за дар, який Він для мене приготував – мого чоловіка. Велику роль у підготовці до спільного життя відіграла наша спільна молитва. Ми зустрічалися чотири роки і щодня молилися разом хоча б одну таємницю Розарію, і навіть якщо були в різних містах, то робили це по телефону.
Шість років назад через руки настоятеля нашої парафії Ісус благословив нас на подружнє життя. У день нашого вінчання, поклавши руки на розп’яття, ми дали обіцянку, що в радості й у горі будемо разом. Але найголовнішим у цій обіцянці було те, що в центрі нашої сім’ї завжди буде наш люблячий і милосердний Бог. А Господь не примушує довго чекати, тільки прийдіть до Нього з відкритими руками й серцем – і Він обдарує вас Своєю радістю й любов’ю, тільки прийміть. Так було й у нас. За ці шість років Господь обдарував нас стількома ласками, яких просто не злічити, але наш найбільший скарб – це три наші сини (Адріан, Еміль та Даміан), яких Господь з такою ніжністю й любов’ю вклав у наші руки, довірив нам їхні тендітні душі. А ми на подяку Богові за таку довіру в момент їхнього Хрещення обіцяли виховувати їх у любові й християнській вірі. Проте ми розуміємо, що в сучасному світі, який пропонує нам стільки всього непотрібного, дуже важко встояти, не заплутатися й залишатися прикладом правдивої віри для своїх дітей. Та й тут Господь не залишає нас у темряві й приходить до нас на допомогу – посилає нам Свою Матір. Як би ти не помилявся, як би ти не падав, слухай Богородицю й живи за Її посланнями – і все наладнається, адже Вона веде нас тільки в одному напрямі – до Свого Сина.
Ми в нашій сім’ї намагаємося жити за посланнями Божої Матері, особливо виконуючи п’ять найважливіших Її прохань – це молитва Розарію, читання слова Божого, піст на хлібі й воді в середу та п’ятницю (це ми здійснюємо по можливості, якщо не можемо на хлібі й воді, то відмовляємося хоча б від чогось малого), сповідь, часте відвідування Святої Меси й прийняття Святого Причастя, а також молитва перед Святими Дарами.
У нашому сімейному житті дуже важлива спільна молитва. Щоб не загрузнути в рутині турбот і суєти, душа потребує невеликої зупинки й тиші, де ми черпаємо сили й просимо прощення в Господа за наші помилки. Як каже Богородиця, найперша молитовна група – це ваша сім’я, тому щодня ми разом молимося молитву Розарію й посвячуємо себе Найсвятішому Серцю Ісуса й Непорочному Серцю Марії.
Раз на тиждень ми збираємося з молитовною групою нашої парафії, а першої суботи місяця збираємося великою групою паломників. Для оновлення віри й глибокого укріплення для нас також важливі меджуґорські зустрічі, які проходять у нас у Латвії й у Литві.
І, звичайно, головною подією року, якої з нетерпінням чекаємо ми і чекають наші діти, є паломництво до Меджуґор’я. Це такий благодатний час, коли, незважаючи на фізичні труднощі, ти усвідомлюєш, що найважливіше – це твоя душа, це твої стосунки з Богом та з ближніми. Знаходячись у Меджуґор’ї, ти напрочуд чітко бачиш, над чим тобі потрібно працювати, що тобі треба в собі міняти, перед ким потрібно вибачитися, із ким потрібно помиритися, і ще раз усвідомлюєш те, як же важливо жити за посланнями Богородиці, жити не з примусу, але проживати їх усією глибиною свого серця. Особливо хочеться звернути увагу на те, як благотворно паломництво в 
Меджуґор’є впливає на дітей – вони просто оживають, пропадають страхи, вони без проблем починають спілкуватися з дітьми з інших країн. Складається враження, що вони відчувають особливий захист Божої Матері.
Наш старший син Адріан, якому п’ять років, був у Меджуґор’ї вже п’ять разів. І минулого літа він дуже перейнявся стаціями Хресної дороги, які розташовані навколо статуї воскреслого Ісуса, він водив туди всіх по черзі, запам’ятав назви всіх стацій і завжди молився біля стації, де Ісус помирає. Варто також зазначити, що його улюбленою молитвою є коронка до Божого Милосердя. У Меджуґор’ї Господь через заступництво Богородиці в особливий спосіб доторкається до наших сердець, які відкриті на Його любов, навіть до найменших.
Дуже радимо всім вам: приводіть туди своїх дітей, покажіть їм це місце, де головною мовою спілкування є любов. Коли повертаєшся звідтіль, хочеться все робити з любов’ю до інших, усі свої обов’язки, навіть маленькі, хочеться виконувати з великою відповідальністю й любов’ю заради Ісуса.
Інга й Артур, Латвія
Взято з газети Світло Марії
