Дотик Діви Марії

  • 26 липня 2014, 19:47
Дотик Діви МаріїВлітку 1989 року мої настоятелі послали мене в Меджугор’є; ще будучи юнаком, я дуже прагнув туди потрапити і глибше пізнати об’явлення Діви Марії. Там я мав бути два тижні, а тому що в Чехословаччині у той час панував комунізм, а я хотів стати священиком, я мав  спробувати втекти за кордон, а точніше в Італію. Мої батьки були вчителями музики, тому офіційно я не міг вчитися на священика, бо їх би звільнили з роботи. У той час єдиною можливі стю була втеча за кордон і навчання там. Тут, у Меджугор’ї, я мав знайти людей, які б мене яким-небудь способом перевезли через море в Італію. І це насправді мало не сталося. Бо там, де я жив, також жили словаки, що приїхали з Канади. Вони мені запропонували, що перевезуть мене. Ті словаки у 1968 році самі втекли у Канаду, тому хотіли допомогти і мені. У той час я вже належав до Чину Редемптористів і проходив період новіціяту, але про це ані мої батьки, ані ніхто з моїх знайомих не знав.

З Мостару я автобусом доїхав до Меджугор’я і тут оселився. Через виноградники разом з молодими людьми, з якими я жив, я прийшов до храму на Службу Божу. Признаюсь, коли тепер згадую свої відчуття, коли я бачив на запилюженій дорозі велику кількість палаток, магазинчиків з сувенірами, то це було не найкраще відчуття. Три дні я сумнівався в об’явленнях Діви Марії у цьому місці. Я дивився на те, що було ззовні, а не на те, що було всередині. Магазини, кіоски з їжею, палатки, велика кількість паломників, шум, крик, бізнес, гроші нагадували мені епізод з Євангелія, коли Ісус вигнав купців з храму. Це все більше суперечило, аніж вказувало мені на присутність Діви Марії. Тому в моєму серці виникли сумніви: як на такому місці , де не вгамовно кишить базар, могла об’явитися Діва Марія… Та в одну мить, коли я вже думав, що повернуся назад, у своєму серці я почув внутрішній голос: «Увійди в середину (до храму), тут мене знайдеш!».Тому щ о , як колишній спортсмен по бігу на лижах, я своє покликання до священства отримав через заступництво Діви Марії, я дуже шанував і любив Її та постійно знаходив Її у тиші серця. Але тут я не зміг насправді зосередитись і молитися до Діви Марії. Аж до тієї миті, коли я почув Той Голос і увійшов у храм. Тут, серед тиші стін храму, я відчув близькість Цариці Миру, Діви Марії, моєї улюбленої Матері, котра мене так безмежно любить. Той спокій, що мене тоді охопив, дотепер ношу у своєму серці, коли повертаюсь і приїжджаю у Меджугор’є. Тут, у храмі біля Євхаристії, я зустрів Богородицю. Я постійно думав: який я вірний син, Її шанувальник, як Її люблю, як Її шаную…

Але в ту хвилину, коли Вона дозволила мені пізнати себе, я зрозумів тільки одне – не як я люблю Її, але як Вона любить мене. Як любить і приймає мене таким, яким я є, і як дуже прагне, щоб я любив Її. З того моменту я повірив об’явленням Діви Марії у Меджугор’ї. А коли я піднімався без взуття на Кріжевац чи Подбрдо – місце об’явлень, я плакав як малий хлопчик, усвідомлюючи собі безмежну любов моєї дорогої Матері. Коли діти запитували у Діви Марії, чому Вона така гарна, Вона відповідала: «Бо багато люблю». Я це пережив, тому засвідчую Її безмежну любов до мене і до всіх Її дорогих дітей, особливо до тих, котрі ще не пізнали любов Її Сина.

Зрештою, я не втік з Меджугор’я в Італію, бо за два дні перед запланованою втечею приїхав мій настоятель – віце-провінціал і сказав мені, що вже не мушу втікати. Через кілька місяців після цього, у листопаді, була «ніжна» революція, і я міг вийти з укриття та офіційно у січні 1990 року скласти перші монаші обіти. Також у Меджугор’ї я дуже просив Діву Марію, щоб я не був змушений покидати мою дорогу Словаччину і рідних, але щоб я міг вчитися на священика. Я ані не думав, що це станеться так швидко. Тут, у Меджугор’ї, у мені підтвердилося бажання стати священиком. У 1996 році моє прагнення здійснилося і я був висвячений на греко-католицького священика в Чині отців Редемптористів.
Від того часу, коли тільки можу, як священик і монах приїжджаю з паломниками зі Словаччини, з родинами на семінари, з молоддю на фестиваль молоді, щоб показати їм те найкраще місце у світі, де мене торкнулась ніжна рука Діви Марії.

Отець Мікулаш (Микола)
Переглядів 4 609
Додати коментар

Послання Богородиці, через візіонерку Мір’яну Драгічевич-Солдо, 2 лютого 2019 року
"Дорогі діти! Любов і доброта Небесного Отця дають одкровення, через які росте і роз’яснюється віра, приносить мир, упевненість і надію. Так само і Я, діти Мої, із милосердної любові Небесного Отця завжди знову показую вам шлях до Мого Сина, до вічного спасіння. Але, на жаль, багато Моїх дітей не хочуть Мене чути, багато Моїх дітей із подвійними думками. А Я, Я завжди, у часі та поза часом, величала Господа за все те, що вчинив у Мені й через Мене. Мій Син вам дається, ламає хліб із вами, говорить вам слова життя вічного, щоб їх несли всім. А ви, діти Мої, апостоли Моєї любові, чого ви боїтеся, коли Мій Син із вами? Жертвуйте Йому ваші душі, щоб Він міг бути в них і щоб міг вас учинити інструментами віри, інструментами любові. Діти Мої, живіть Євангелієм, живіть милосердною любов’ю до ближніх, а понад усе живіть любов’ю до Небесного Отця. Діти Мої, ви з’єднані не випадково. Небесний Отець нікого не поєднує випадково. Мій Син говорить вашим душам. Я говорю вашому серцю. Як Мати, вам говорю: ідіть зі Мною, любіть одні одних, свідчіть. Не бійтеся своїм прикладом захищати правду, Слово Боже, яке є вічне і ніколи не змінюється. Діти Мої, хто діє у світлі милосердної любові, завжди має допомогу з неба і не є сам.  Апостоли Моєї любові, нехай вас завжди пізнають  поміж усіма іншими за вашою скритістю, любов’ю й радістю. Я з вами. Дякую вам".

Спецтема

Онлайн трансляція...

Переглядів 299 588
11:25, 14-07-2014
Всі статті

ДНІ ДУХОВНОЇ ВІДНОВИ


Фоторепортаж

«    Березень 2024    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

А Ви були в Меджугор'є?


Березень 2024 (37)
Лютий 2024 (37)
Січень 2024 (26)
Грудень 2023 (47)
Листопад 2023 (40)
Жовтень 2023 (23)