Літургійні читання на четвер XVIII звичайного тижня, рік ІІ (РКЦ)

Римо-католицький календар

Четвер XVIII звичайного тижня, рік ІІ

Перше читання
Єр 31, 31-34

Читання з Книги пророка Єремії

Ось прийдуть дні, — говорить Господь, — і Я укладу з домом Ізрáїля та з домом Юди новий завіт. Не такий завіт, який Я уклав з їхніми батьками, коли Я взяв їх за руку, щоб вивести з Єгипетського краю.
Завіт той — Мій завіт! — вони його зламали, хоч Я був їхнім Владикою, — говорить Господь. Ні, ось який завіт Я укладу з домом Ізрáїля після тих днів, — говорить Господь: Вкладу закон Мій у їхнє нутро і напишу його у них на серці. Я буду їхнім Богом, вони ж — Моїм народом. Не буде більш один одного навчати, чи брат брата свого, казавши: “Спізнайте Господа!” Усі бо вони будуть Мене знати, від найменшого й до найбільшого між ними, — говорить Господь, — Я бо прощу їхню провину, гріха їхнього не згадуватиму більше».

Слово Боже

Псалом респонсорійний
Пс 51(50), 12-13. 14-15. 18-19

Створи, о Боже, в мені серце чисте.

Серце чисте створи в мені, о Боже, *
і віднови тривкого духа в нутрі моєму.
Не відкинь мене від свого обличчя *
і не забери від мене свого Святого Духа.

Поверни мені радість свого спасіння *
і зміцни мене Духом могутнім.
Я навчатиму беззаконних Твоєї дороги, *
і безбожні навернуться до Тебе.

Адже Ти не маєш задоволення від жертви, — *
всепалення, якби я його приніс, Тобі не до вподоби.
Жертва Богові — це дух сокрушений; *
серцем сокрушеним і впокореним †
Ти, Боже, не погордуєш.

Спів перед Євангелієм
Мт 16, 18

Алілуя, алілуя, алілуя.

Ти є Петро; і на цій скелі Я збудую свою Церкву,
і брами аду її не здолають.

Алілуя, алілуя, алілуя.

Євангеліє
Мт 16, 13-23

† Читання святого Євангелія від Матея.

Того часу, прийшовши в околиці Кесарії Филипової, Ісус звернувся до своїх учнів, запитуючи: «За кого люди вва­жають Сина Людського?»
Вони відповіли: «Одні — за Йоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єре­мію або за одного з пророків».
Каже їм Ісуc: «А ви Мене за ко­го вважаєте?»
У відповідь Симон-Петро про­мовив: «Ти є Христос, Син Бога жи­вого!»
А Ісус відповів йому і сказав: «Бла­женний ти, Симоне, сину Йо­ни, бо не тіло і кров тобі це від­кри­ли, а Мій Отець Небесний. І Я тобі кажу, що ти є Петро — скеля; і на цій скелі Я збудую свою Церкву, і брами аду не здолають її. Я дам тобі ключі Царства Не­бес­ного: і те, що ти зв’яжеш на зем­лі, буде зв’язане на небесах; і те, що ти розв’яжеш на землі, буде розв’я­зане на небесах».
Тоді наказав уч­ням нікому не казати, що Він — Хри­стос. Відтоді Ісус почав виявляти сво­їм учням, що Йому потрібно йти в Єрусалим та багато постра­ж­дати від старших, первосвященників і книжників, бути вбитим і третього дня воскреснути.
Петро, відкликавши Його вбік, почав перечити Йому, кажучи: «Зми­луйся над собою, Господи! Хай з Тобою цьо­го не станеться!»
А Він, обернувшись, сказав Пет­рові: «Відійди позад Мене, сатано; ти для Мене — спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське!»

Слово Господнє.