Римо-католицький календар
Субота ІІ тижня Великого Посту
Перше читання
Міх 7, 14-15. 18-20
Читання з Книги пророка Міхея
Паси народ Твій, Господи, ґирлиґою Твоєю, овець спадщини Твоєї, що самі перебувають у лісі серед саду. Нехай собі пасуться у Башані та Гілеаді, як то було за днів днедавніх! Як за днів виходу з Єгипту, яви нам предивні речі.
Хто Бог, як Ти, що провину прощаєш і даруєш переступ останкові Твого спадкоємства? Він не затримає гнів свій повіки, бо любить милосердя.
Він знову змилосердиться над нами, розтопче наші беззаконня. Ти кинеш у глибинь моря всі гріхи їхні. Ти явиш Твою вірність Яковові, Твою ласку Авраамові, як Ти поклявсь був батькам нашим ще за днів днедавніх.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 103(102), 1-2. 3-4. 9-10. 11-12 (П.: пор. 8а)
Господь – ласкавий, повен милосердя
Благослови, душе моя, Господа *
і все нутро моє – Його святе ім’я.
Благослови, душе моя, Господа *
і не забувай усіх добродійств Його ніколи.
Він прощає усі твої провини, *
зціляє всі твої недуги.
Він визволяє життя твоє від ями, *
вінчає тебе ласкою та милосердям.
Не буде вічно Він змагатись *
й не буде гніватись повіки.
Не за гріхами нашими учинив Він із нами, *
і не за провинами нашими відплатив Він нам.
Бо як високо небо над землею, *
така велика Його милість над тими, що Його бояться.
Як далеко схід від заходу, *
так віддалив Він від нас злочинства наші.
Спів перед Євангелієм
Лк 15, 18
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави
Встану та й піду до батька мого, і скажу йому:
«Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе!»
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави
Євангеліє
Лк 15, 1-3. 11-32
+ Слова Євангелія від святого Луки
Усі митарі й грішники приходили до Ісуса, щоб Його почути. А фарисеї з книжниками нарікали: «Цей грішників приймає і їсть разом з ними».
Тоді Ісус сказав до них цю притчу:
«В одного чоловіка було два сини. Молодший з них сказав батькові: „Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає”. І батько розділив між ними свій маєток. Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно.
І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати. Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. І він бажав би був наповнити живіт свій стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому.
Опам’ятавшись, він сказав до себе: „Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю. Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! Я недостойний більше зватись твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів”. І встав він і пішов до батька свого.
І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його. Тут син сказав до нього: „Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином”.
А батько кликнув до слуг своїх:
„Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся”. І вони заходились веселитися.
А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці. Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б. Той же сказав йому: „Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим”.
Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити. А той озвався до батька: „Ось стільки років служу тобі й ніколи не преступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля”.
Батько ж сказав до нього: „Ти завжди при мені, дитино, і все моє – твоє. А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся”».
Слово Господнє
