Мк 13, 24-32 Читання святого Євангелія від Марка Того часу Ісус сказав своїм учням: «В ті дні, після великого горя, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла, і зорі падатимуть з неба, і небесні ...
Послання Богородиці, Цариці Миру від 2 грудня 2015 року
Дорогі діти, Я завжди з вами, бо Мій Син довірив вас Мені. А ви, діти Мої, ви Мене
потребуєте, шукаєте Мене, приходите до Мене і розвеселяєте Моє материнське серце. Я маю і завжди матиму
любов до вас, до вас, які терпите і
які свої болі і страждання приносите Моєму
Синові й Mені. Моя любов шукає любов усіх Моїх
дітей, а Мої діти шукають Мою любов. Через любов Ісус шукає єдність між Небом і землею, між Небесним Отцем і вами, Моїми
дітьми, Своєю Церквою. Тому треба багато молитися, молитися і любити Церкву, до якої належите. Зараз Церква терпить і потребує апостолів, які, люблячи єдність, свідчачи
і даючи, показують Божі шляхи; потребує
апостолів, які, живучи серцем Євхаристію, творять великі діла; потребує вас,
Моїх апостолів любові. Діти мої, Церква з самих початків була гнана і
зраджувана, але день у день росла. Є незнищенною, бо Мій Син дав їй серце –
Євхаристію, і світло Його воскресіння світило і світитиме над нею. Тому не
бійтеся. Моліться за своїх пастирів, щоб мали силу і любов бути мостами спасіння.
Дякую вам.
Щорічне послання Богородиці через візіонерку Іванку Іванкович-Елез - 25 червня 2024 року Під час останнього щоденного об’явлення, 7 травня 1985 року, Богородиця відкрила Іванці останню – десяту – таємницю й сказала, що протягом усього життя Іванки буде їй об’являтися раз на рік – у річницю об’явлень. Так сталося й цього року. Об’явлення тривало 6 хвилин (18:37 -18:43). У цей час Іванка була в себе вдома, де присутньою була тільки її сім’я. Після об'явлення візіонерка Іванка сказала: «Богородиця дала нам таке послання: «Діти Мої, моліться,
Літургійні читання на XXIII Звичайну Неділю, рік Б (РКЦ) † Читання святого Євангелія від Марка. Того часу, залишивши околиці Тира, Ісус знову прийшов через Сидон до Галілейського моря, у межі Десятимістя. І привели до Нього глухого й з невиразною мовою, і просили Його, щоби поклав на нього руку. Відвівши його вбік від натовпу, Він вложив свої пальці в його вуха і, плюнувши, доторкнувся до його язика, та піднявши погляд до неба, зітхнув і каже йому: «Еффата!», тобто: «Відкрийся!» І враз відкрилися його ...