З 14 по 17 червня 2018 року у Меджугорії (Боснія і Герцоговина) відбувся VII міжнародний семінар для осіб з особливими потребами та інвалідністю. На заклик пароха о. Марінко десятки родин вірних парафії святого Якова прийняли понад 1700 потребуючих із 12 країн світу, серед яких була представлена і Україна. Близько трьохсот осіб прибуло разом із своїми духівниками, щоб пережити велику любов Божу, яка б облегшила терпіння дітей та старших, що несуть Хрест важких або невиліковних недуг: онкології, аутизму, ДЦП, відставання у розумовому розвитку, автоімунних хвороб, прикутості до візочків, наслідків менінгоенцефаліту, травм після важких ДТП, душевних та психоневрологічних криз внаслідок пережитого в зоні АТО, операцій на серці й т.д.
Пречиста Діва Марія, як мама, пригортає зболілих дітей і кожному приділяє потрібних ласк, про які засвідчують самі учасники.
Тато хворого Назарчика дякував прилюдно за Боже світло, яке просвітило його батьківський розум, щоб він зрозумів чому в його сім’ї є страждальна дитина: «Я не очікую від Пресвятої Богородиці ані знаку, ані чуда, а тільки дякую за особливу дитину – сина – через якого до мене промовляє Ісус!».
Мама маленької п’ятилітньої Яринки приїхала подякувати Діві Марії за добре проведену операцію на серці її дитини, а сама Яринка сказала, що «тут багато Бога». Воїн-інвалід АТО Фелікс прагне стати дитиною Божою. Діти, що не можуть добре ходити – Олексійко, Світланка, Максимко, – героїчно, за допомогою рідних та друзів, піднімаються по Хресній дорозі на гору Хреста, долаючи стрімкі кам’яні стації 520-метрової висоти так, що ми, дорослі і здорові, за ними не встигаємо.
Багато діточок з синдромом Дауна служать при відправі служб Божих і засвідчують сонячну радість, виконують п’єси із життя святої Бернадети, євангелистів та ангелів.
Постраждалий від аварії (11 років тому) Юра Кошовий служить мамі, називаючи її найсильнішою.
Хворий на рак Михайло в обіймах та на раменах підносить вгору по Хресній дорозі дітей-інвалідів та на своїх плечах зносить їх вниз. І всі один для одного є «киринейцями», «вероніками» і разом можемо творити одне серце і одну душу.
Як сказав о. Марінко – «За логікою світу цього тільки сильні, багаті та успішні можуть існувати на цій Землі, використовуючи одне одного та пануючи одне над одним. За логікою Євангелія сильніший має допомагати слабшому: хто не має зору, має бути очима сліпому, руками для тих, що не володіють своїми і ногами для тих, що не ходять!» Парафіяни Меджугор’є з великою покорою обдаровували найкращим житлом, найякіснішою їжею, транспортом, технічним зв’язком. І у всьому цьому зігрівали теплотою душі і серця кожного хто був у особливій потребі, даючи відчути, що вони є вдома, що їх частує і зігріває рідна Мама.
О. Марінко Шакота подякував одній парафіянці за теплий прийом потребуючих осіб, а вона відповіла йому так: «Отче, це не ми їм поможемо, але вони поможуть нам!» І на правду, як приємно було схилитися перед маленького зросту Світланою і Марійкою, Михайлом Котиком на електричному візку, бавитися з Оленкою, якій важко стояти і ходити, але легко сяяти небесною усмішкою і обдаровувати всіх невтомною імпульсивною радістю!
У кожного своя історія, не всі такими народилися. Хтось недавно ще був успішним спортсменом, студентом чи викладачем, хтось – ковалем свого майбутнього і міг здолати будь-які перешкоди, щоби укласти своє особисте і сімейне життя. А сьогодні мов немовля є залежним від найменшого і найнеобхіднішого: хто погодує, переодягне, перенесе, приспить, разом помолиться, запровадить, потішить, пригорне, розділить самотність, облегшить біль, скоротить страждання і перетворить страх та відчай на любов і надію?!
Отець Леонід Григоренко, ЧНІ
