Слова Богородиці з
цього послання здаються нам знайомими: "закликаю вас всіх до
навернення". За минулі роки Її явлінь ми багато разів їх чули й читали. Вони —
відлуння слів Ісуса з Євангелія:"Сповнився
час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію". До цих
слів Ісуса ми звикли і більше не помічаємо їхньої новизни й революційності. А Ісус тим самим
сказав: час очікування закінчився, час рішучого Божого втручання в людську
історію, сповіщений пророками, — цей час триває тепер! Саме зараз
вирішується все — і вирішується на основі того, яким чином кожен поставиться до
цих слів. Вибір на користь Ісуса відбувається, поки ми тут, на землі, а не потім,
після смерті. Саме тут вирішується, по який бік станемо — Божий або той протилежний.
І Бог, і Богородиця хочуть, щоб ми були й лишалися Божими і на Божому шляху. Тому, як справжня духовна мати, Марія говорила: "Ви не можете сказати, що навернені, бо ваше життя має стати щоденним наверненням. Щоб зрозуміти, що вам робити, дітоньки, моліться — і Бог вам покаже, що конкретно вам потрібно робити і в чому змінюватися". У посланні від 25 лютого 1996 року Вона каже: "Сьогодні закликаю вас до навернення. Це є найважливіше послання, яке Я тут дала. Діточки, Я бажаю, щоб кожен з вас був носієм Моїх послань. Закликаю вас, діточки, жити посланнями, котрі давала вам упродовж цих років. Цей час є часом благодаті. Особливо тепер, коли вас і Церква закликає вас до молитви й навернення".
Можемо перебувати у спокусі, думаючи, що послання Богородиці завжди одні й ті ж, але точно так само, завжди одне і те ж Євангеліє, яке ми чуємо з року в рік, з одного Великого посту в інший. Від нас може вислизнути важливість і невідкладність заклику до навернення і зміни життя. Ці «одні й ті ж» слова й заклики говорять про Божу терпеливість. Але слід, разом з тим, пам'ятати, що і Божатерпеливість має свої межі. Цікавою є Ісусова притча про безплідну смоковницю. У ній ідеться про безплідність смоковниці й терпеливість господаря виноградника. Попри те, що смоковниці створені всі умови, вона вже три роки не приносить плодів. Виноградар (Ісус) просить господаря (Отця Небесного) почекати ще рік, щоб її обкопати, обкласти гноєм і тоді подивитися, чи дасть вона плоди. Ісус — посередник між Отцем і нами. Він стоїть перед Отцем Небесним, щоб стримувати Його гнів на безплідність нашого життя. Запитаємо себе, чи не граємо ми зі своїм життям? Не граймося з Божим милосердям. Занадто велика ціна нашого спасіння. Заради нашого спасіння Син Божий пролив Свою кров і віддав Своє життя.
Виноградар (Ісус) просить господаря (Отця Небесного) почекати ще рік, щоб її обкопати, обкласти гноєм і тоді подивитися, чи дасть вона плоди...
Зараз ми переживаємо рік, який Папа Франциск присвятив Божому милосердю.
Можливо, хтось може подумати, що саме поняття Божого милосердя надає
гріховності людини деяку відносність, залишаючи людину такою, якою є. Одна з
характеристик сучасності — це поняття «легковажність». Сьогодні все стало
несерйозним. Людина несерйозно сприймає як саму дійсність, так і Бога і власні
гріхи. Єдине, що, як і раніше, для неї лишається важливим, — це вона сама та її его.
Боже милосердя закликає людину до покаяння, а це значить — до навернення. Бог не бажає позірної заспокоєності нашого себелюбства, але закликає до неспокою навернення, яке веде до істинного миру. Істинний мир приходить від навернення: вийти з себе і прийти до Бога, який, у Своєму милосерді, завжди приходить до нас. Боже милосердя є чудесним, бо завжди дає тим більше, чим більшим є гріх. Це не заклик до того, щоб грішити, але заклик відкритися Божому милосердю, що прощає набагато більше того, що ми змогли або зможемо нагрішити.
Молитва
Пресвята Діво Маріє, Матір милосердя, супроводжуй нас Своїм заступництвом і Материнським поглядом, щоб ми зуміли відкрити глибину Божого милосердя. Твоє життя, Маріє, визначене присутністю втіленого милосердя. Ніхто не зумів проникнути в глибину таїнства Бога, Який став людиною, такою, як Ти. Навчи нас приймати Ісуса у своєму житті подібно до того, як це робила Ти. Ти зберігала в Собі всі події і роздумувала над ними в Своєму серці. Вчи нас, молися за нас, щоб ми приймали Слово Боже і жили за ним. Під Твою милість прибігаємо, молитвами нашими в скорботах не погорди. Амінь
(M. М.)
