» » Піст нас відкриває Богу (Семінар посту, молитви й тиші. Катехеза монс. Хенріка Хосера, Апостольського візитатора для Меджуґор’я)

Піст нас відкриває Богу (Семінар посту, молитви й тиші. Катехеза монс. Хенріка Хосера, Апостольського візитатора для Меджуґор’я)

  • 23 листопада 2018, 14:38
Піст нас відкриває Богу (Семінар посту, молитви й тиші. Катехеза монс. Хенріка Хосера, Апостольського візитатора для Меджуґор’я)Я думаю про те, скільки чудес відбулося в Домі миру в Меджуґор’ї, і особливо в його малому підвальному приміщенні – простій каплиці, яка від початку дев’яностих років зробилася місцем і мовчазним свідком преображення сердець. Програма семінару посту, молитви й тиші, скромна обстановка й «найкращий хліб на світі» – усе це стало засобом того, аби відкривати серце Господу.

І в останньому Своєму посланні Богородиця також запрошує нас: «Моліться більше й відкрийте ваше серце Моєму Синові Ісусу».

За допомогою посту, молитви й читання Божого слова ми відкриваємо себе й творимо простір для Нього та дії Його любові. Звільняємося, зцілюємося, очищуємося й до кінця семінару стаємо один одному братами ще більш близькими, стаємо здатними обняти своє життя й світ довкола нас. У пості ми дозволяємо Богові виконати цілковито Його замисел щодо нас.

«Особливо живіть постом, тому що постом ви вчините Мені радість і досягнете здійснення всього плану, який Бог планує тут, у Меджуґор’ї», – сказала нам Богородиця в одному послань у 1985 р.

Про цю радість – віддати себе в розпорядження Богородиці й приносити Їй радість – можуть свідчити й кілька учасників із групи сорока п’яти паломників, які брали участь у семінарі посту, молитви та тиші з 21 до 26 жовтня 2018 р. в Меджуґор’ї. Семінар проводив отець Марінко Шакота.

У групі було кілька учасників із Білорусі та України, десять православних вірників із Росії, але більшість – із Латвії. Супроводжував їх священик, який раніше служив місіонером у Латвії, сам із Польщі.

Усіх цих людей колись насильно утримували разом. І як багато в них виявилося спільного, слідів, залишених комунізмом: одні й ті ж травми, схожий біль і вкінці – завжди ті ж нудьга й крик сердець про любов. Сьогодні в школі Богородиці, у Її близькості, ми, з’єднані теплом материнської любові, стали ближчими, більш відкритими на те, аби разом рости й співпрацювати в здійсненні Її задуму про мир.

 

Зворушливо було спостерігати за обличчями учасників, як вони вловлювали кожне звернене до них слово та уважно записували те, що їх торкнуло. Якими вражаючими були їхня відкритість та голод за Божим словом.

Деякі з них говорили, що цими словами будуть жити ще довго, тому що можливість брати участь у такому чи подібному семінарі випадає нечасто – через брак священиків, фінансових можливостей і т. д.

Наприкінці семінару ми отримали ще один великий подарунок і благодать, коли групу відвідав архієпископ Хенрік Хосер, який приніс своєю усмішкою та дружньою промовою стільки радості й надії.

Наводимо тут деякі думки з його звернення до групи:

Катехеза монс. Хенріка Хосера, Апостольського візитатора для Меджуґор’я

ПІСТ НАС ВІДКРИВАЄ БОГУ

 

 «Як я розумію, це закінчення духовних вправ. Основним наповненням цього семінару були молитва й піст. Я підійшов до вас якраз тоді, коли ви в тиші поклонялися Ісусові. Нам важливо розуміти, що піст – нерозлучний друг молитви. Згадайте, як у Гетсиманському саду молився Господь Ісус. Це була найдраматичніша молитва в історії світу. А чим займалися тоді апостоли? Спали! Ісус сказав їм: «Отож і однієї години не спромоглися чувати зі Мною?» (Мт. 26: 40). У Меджуґор’ї поклоніння Святим Дарам чи почитання Хреста тривають одну годину.

Піст стосується найперше людського тіла, а в тіла свої потреби: потреба в їжі, потреба в питті. Угамування голоду й спраги цілковито справедливе. Але ми знаємо, що мільйони людей у світі голодують і не можуть задовільнити основних потреб свого організму. На останньому суді Ісус скаже: «Я голодував, і ви дали Мені їсти; мав спрагу, і ви Мене прийняли» (Мт. 25: 35).

Одна канадська місіонерка розповідала, що їй довелося бачити на Гаїті. Це дуже бідний острів у Центральній Америці, там сильний голод, багато бідних людей, тому що країна розграбована тими хто там править. Вона бачила, як бідні діти роблять млинці з болота та їдять їх, аби обдурити шлунок…

Перший крок – заспокоїти організм, а потім можна їсти досита. Наприклад, є дні коли прописано за правилами, що можна їсти один раз на день та при цьому не переїдатися. Проте деякі люди не відчувають, коли настає ситість, не знають межі. Вони завжди їдять надмірно й тому дуже повні.

У Сполучених Штатах в Сан-Франциско я бачив людей настільки товстих, що вони більше не могли ходити, і їх перевозили в автомобілях та в інвалідних візках до ресторану, де вони, знову переїдають.

Вони не можуть постити. Вони не можуть сказати: досить, більше не їм! Те ж стосується й пиття: звичайних напоїв їм недостатньо, потрібна горілка. Ви знаєте, скільки її вживає, і через це у всьому світі велика проблема алкоголізму.

Люди не вміють зупинитися, не вміють постити. Усі сучасні залежності – від ліків, наркотиків, а також неможливість статевого утримання – від браку посту.

Тому ми тут і постимо, аби нагадати собі, що керувати нашим життям повинно не тіло, але розум і дух. Наше тіло важливе, однак воно повинне керуватися духом. Тільки якщо дух сильний, можна постити. Тільки силою духа можна сказати: достатньо, більше не їм, більше не п’ю.

Коли ми починаємо постити так, як зараз спробували ви, – на хлібі й воді, –  із нас виходить те, що в інший спосіб ніколи б не вийшло. Без посту ви б ніколи не усвідомили того, що у вас скрите: і погане, і хороше. Піст дає нам можливість керувати своїм духом. Також Бог відкриває нас Богові – для цього існує Великий піст. У минулому протягом Великого посту постили серйозно. На початку його, у Чисту середу, навіть відмивали ретельно весь посуд, аби не залишалося жодних слідів жиру. Люди вміли постити по-справжньому. Зараз так не постять. Але все ж залишається піст в п’ятницю. Я радив би вам після закінченню цих духовних вправ, коли ви повернетеся додому, продовжувати постити по п’ятницях.

Приклад посту дав нам Сам Господь Ісус, Який почав Своє служіння сорокаденним постом. Цей сорокаденний піст був прообразом сорока років перебування ізраїльтян у пустелі. Там вони могли їсти лише стільки, аби вгамувати голод. Вони отримували на один день манну, яка не зберігалася навіть до наступного дня, аби євреї зрозуміли, що все походить із рук Божих. Щодня їм давалося лише стільки, аби можна було прожити. Води в них також не було, але Мойсей здобув їм воду зі скали. Пустеля – це модель, приклад молитви й посту. Там Бог явився Своєму народові, показав йому, Хто Він і чого бажає від нас.

Кущ Мойсея в пустелі розрісся… Якщо вам доводилося бувати на Святій землі, біля підніжжя гори Синай знаходиться монастир Святої Катерини, а поруч із ним – кущ, який не вмирає та завжди зелений, тому що Бог завжди живий. Бог є життям і дає нам життя.

У Франції є гарний вираз: «Зроблю те чи інше, якщо Бог дасть життя». Бог – Датель життя. У пустелі Він дав нам десять Божих заповідей. Значить, якщо ми беремо участь у духовних вправах, як-от цей семінар посту, то це для того, щоб нагадати собі, що говорив Бог й чого від нас очікує. Десять Божих заповідей дуже короткі. Це дуже короткі речення, які є або наказами, або заборонами.

Коли я звертаюся до молодих людей, коли звершую таїнство святого миропомазання, то говорю їм, що десять заповідей Божих – це як дорожні знаки приписів і заборон, це є найсильніші і найстрогіші знаки. Якщо ми не виконуємо вказівок цих знаків, то доводиться платити штраф, без розмов. Окрім того, як ви знаєте, бувають знаки, які інформують, які повідомляють, що попереду, наприклад, поворот чи що буде підйом, чи схил на стільки-то градусів униз або вгору.

У Євангелії Ісус також дає нам різноманітні вказівки, такі собі попереджувальні знаки: бережися того, зверни увагу на це. Й отець Марінко давав вам тут деякі такі настанови. Крім того, бувають знаки, які інформують, що тут знаходиться якась точка, де можна поїсти. Також можна дивитися й на Божі заповіді та євангельські настанови. Той, хто відкритий Богові та приймає Духа Святого, може дійсно жити, керуючись Євангелієм, і це не зводиться лише до класичних чернечих обітів, як-от чистота, убогість та послух.

Господь Ісус залишив нам різні настанови. Чи були ви сьогодні на Месі? Пам’ятаєте Євангеліє? Ісус сказав: коли ви бачите хмару, кажете, що буде дощ, також бачите, коли чекати на спеку, – а знаків часу розпізнавати не вмієте. Що таке ці знаки часу? Це здатність читати нашу реальність, усе, що відбувається, факти й події у світлі Євангелія.

У різних ситуаціях потрібно завжди нагадувати собі, що говориться про це в Євангелії, як би вчинив Господь, що сказав би Ісус про те чи те.

Наприклад, якщо ти з кимось посварився й кажеш: «Я з цією людиною більше не розмовляю. З цим сусідом ніколи не буду мати нічого спільного», – потрібно нагадати собі, що Господь казав про прощення. Скільки разів слід пробачати? Здатність читати євангельські настанови – це велика мудрість життя. Саме Євангеліє – велика мудрість життя. Купіть собі, якщо досі не маєте, хоча б Новий Заповіт, але і в Старому багато того, що варто знати.

Я часто люблю говорити так, як навчився від свого катехизатора, що в Біблії сімдесят дві книги, а якщо ці цифри поміняти місцями, то вийде двадцять сім, і саме стільки книг у Новому Заповіті. Старий Завіт – це джерело  знань про людину. Це розповідь про людину, яка охоплює всю історію, дві тисячі років, де мають місце всі ситуації в житті, можливі й неможливі, для того, аби ми знали, як люди реагували на те чи інше, як жили та яка природа людини.

Одночасно Біблія – це історія того, як Бог став відкриватися, являти Себе. Він явився Авраамові, патріарху, пророкам і т. д. А Новий Заповіт узагалі є найперше об’явленням Бога. Тому що на чому стоїть християнство?

Перше – на тому, що Бог став людиною, тобто прийняв на Себе той спосіб життя, яким живемо ми. Тіло, яке ми маємо. І коли ми молимося, ми молимося з Ним не тільки як із Сином Божим, але як із Сином Людським. Господь Ісус сказав нам, що ми молимося нашому Отцеві: Його й нашому. У нас з Ісусом спільний Отець.

Це перше, ми називаємо це Воплоченням і завдяки адорації віримо, що Ісус Христос живий у вигляді хліба.

А друге, що відкрив нам Ісус і чого не було в жодній релігії, – це те, що Бог єдиний у Трійці. Один Бог – три Божественні Особи.

Те, що Бог у трьох Особах, означає, що між трьома цими Особами існують стосунки. Ви знаєте цей прекрасний образ Рубльова, де три Божественні Особи сидять за столом, і кожна з них дивиться не на себе, а одна на одну?

Це спілкування Божественних Осіб у Трійці настільки близьке, настільки взаємопов’язане, що це – єдиний Бог.

І наша подібність з  Богом, оскільки ми створені за образом і подобою Божою, означає, що й ми, подібно до Бога, живемо в стосунках. І відчуваємо себе самотніми, якщо не маємо цих стосунків.

Бог, Який створив нас, знав, що чоловікові недобре бути одному, і привів йому жінку. Це рід стосунків, подібний до стосунків Божественних Осіб у Трійці, у тім значенні, що Господь Ісус сказав, що двоє будуть однією плоттю. Вони творять таке спільне життя, що стають одним цілим. У цьому – наша подоібність з Богом, тому потрібно дуже уважно берегти свої стосунки з іншими, аби уникати сварок, як вогню. У сьогоднішньому читанні з літургії годин на це звертається особлива увага.

Тепер, після такого досвіду, який ви пережили на семінарі посту, ви вже будете іншими людьми, обновленими, будете інакше дивитися на інших, на самих себе та насамперед будете відкритими Духові Святому».

Переглядів 396
  • 23 листопада 2018, 14:38
  • Друк
Додати коментар

Послання Богородиці, 25 жовтня 2003., Меджуґор'є.
“Дорогі діти! Знову вас закликаю, щоб посвятилися Моєму Серцю й Серцю Мого Сина Ісуса. Бажаю вас, дітоньки, всіх привести на дорогу навернення та святості. Лише так, через вас, можемо привести чимбільше душ на шлях спасіння. Не зволікайте, дітоньки, але всім серцем скажіть: “Я прагну допомогти Ісусові та Марії, щоб якнайбільше братів і сестер пізнали дорогу святості”. Так ви відчуєте задоволення бути приятелями Ісуса. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик”.

Спецтема

Онлайн трансляція...

Переглядів 151282
11:25, 14-07-2014
Всі статті
Всі статті

Фоторепортаж

«    Грудень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31 

А Ви були в Меджугор'є?

Так, один раз
Так, багато разів
Ні, але дуже хочу туди поїхати